Повноваження щодо подолання або усунення перешкод для можливості врегулювання групи: підхід до групи
1. Орган з врегулювання на рівні групи, разом з органами з врегулювання дочірніх компаній, після консультацій з наглядовою колегією та органами з врегулювання у юрисдикціях місцезнаходження істотних філій, наскільки це релевантно для значної філії, повинен розглянути можливість оцінювання, що вимагається статтею 16, в рамках колегії з врегулювання та зробити усі обґрунтовані кроки для досягнення спільного рішення щодо застосування заходів, визначених у відповідності до статті 17(4), стосовно усіх суб’єктів врегулювання та їхніх дочірніх компаній, які є суб’єктами, зазначеними у статті 1(1) та є частинами групи.
2. Орган з врегулювання на рівні групи, у співпраці з органом консолідованого нагляду та EBA, відповідно до статті 25(1) Регламенту (ЄС) № 1093/2010, готує й подає звіт материнській компанії Союзу, органам з врегулювання дочірніх компаній, які передають його дочірнім компаніям, що належать до їхньої компетенції, та органам з врегулювання у юрисдикціях місцезнаходження істотних філій. Цей звіт необхідно підготувати після консультацій з компетентними органами; звіт повинен містити аналіз істотних перешкод для ефективного застосування інструментів врегулювання та для реалізації повноважень щодо врегулювання стосовно групи, а також стосовно груп врегулювання, якщо група складається з більш ніж однієї групи врегулювання. Звіт повинен розглядати вплив на бізнес-модель групи та містити рекомендації щодо будь-яких пропорційних і адресних заходів, які, на думку органу з врегулювання на рівні групи, є необхідними або належними для усунення цих перешкод.
Якщо перешкода для можливості врегулювання групи спричинена ситуацією суб’єкта групи, зазначеною у другому підпараграфі статті 17(3), орган з врегулювання на рівні групи повідомляє свою оцінку такої перешкоди материнській компанії Союзу після консультацій з органом з врегулювання суб’єкта врегулювання та органів з врегулювання його дочірніх установ.
3. Протягом чотирьох місяців з дати отримання звіту материнська компанія Союзу може представити спостереження та внести органу з врегулювання на рівні групи пропозиції щодо альтернативних заходів для усунення перешкод, визначених у звіті.
Якщо перешкоди, визначені у звіті, спричинені ситуацією суб’єкта групи, зазначеною у другому підпараграфі статті 17(3) цієї директиви, материнська компанія Союзу повинна протягом двох тижнів з дати отримання повідомлення, здійсненого відповідно до другого підпараграфа параграфа 2 цієї статті, запропонувати органу з врегулювання на рівні групи можливі заходи та графік їх впровадження, щоб забезпечити, що суб’єкт групи відповідає вимогам, зазначеним у статтях 45e та 45f цієї директиви, вираженим як відсоток від загальної експозиції до ризику, розрахованої відповідно до статті 92(3) Регламенту (ЄС) № 575/2013, та, якщо застосовно, вимозі до комбінованого буферного капіталу та вимогам, зазначеним у статті 45e або 45f цієї директиви, вираженим як відсоток від загальної експозиції заходу, зазначеної у статтях 429 і 429а Регламенту (ЄС) 575/2013.
Графік впровадження заходів, запропонований відповідно до другого підпараграфа, враховує причини значної перешкоди. Орган з врегулювання після консультації з компетентним органом оцінює дієвість цих заходів для подолання або усунення значної перешкоди.
4. Орган з врегулювання на рівні групи повинен повідомляти про будь-який захід, запропонований материнською компанією Союзу, орган консолідованого нагляду, EBA, органи з врегулювання дочірніх компаній та органи з врегулювання у юрисдикціях місцезнаходження істотних філій, наскільки релевантно для значної філії. Органи з врегулювання на рівні групи та органи з врегулювання дочірніх компаній після консультацій з компетентними органами та органами з врегулювання у юрисдикціях місцезнаходження істотних філій повинні зробити все можливе в межах своїх повноважень для досягнення спільного рішення в рамках колегії з врегулювання щодо виявлення значних перешкод і, якщо необхідно, оцінювання заходів, запропонованих материнською компанією Союзу, а також заходів, що вимагаються органами для подолання або усунення цих перешкод, які повинні брати до уваги потенційний вплив заходів у всіх державах-членах, в яких група провадить діяльність.
5. Необхідно досягти спільне рішення протягом чотирьох місяців з моменту подання будь-яких спостережень материнською компанією Союзу. Якщо материнська компанія Союзу не подала жодних спостережень, необхідно досягти спільне рішення протягом одного місяця після закінчення чотиримісячного періоду, зазначеного у першому підпараграфі параграфа 3.
Необхідно досягти спільне рішення щодо перешкоди для можливості врегулювання, спричиненої ситуацією, зазначеною у другому підпараграфі статті 17(3) протягом двох тижнів з моменту подання будь-яких спостережень материнською компанією Союзу відповідно до параграфа 3 цієї статті.
Спільне рішення повинно бути обґрунтованим та оформленим у вигляді документу, який орган з врегулювання на рівні групи передає материнській компанії Союзу.
EBA може на вимогу органу з врегулювання допомагати органам з врегулювання у досягненні спільного рішення згідно з пунктом (c) другого параграфа статті 31 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.
6. У разі відсутності спільного рішення протягом відповідного періоду, зазначеного у параграфі 5, орган з врегулювання на рівні групи ухвалює власне рішення щодо належних заходів, які необхідно вжити згідно зі статтею 17(4) на рівні групи.
Рішення повинно бути повністю обґрунтованим та враховувати думки і сумніви інших органів з врегулювання. Материнська компанія Союзу надає це рішення органу з врегулювання на рівні групи.
Якщо наприкінці відповідного періоду, зазначеного у параграфі 5 цієї статті, орган з врегулювання відповідно до параграфа 9 цієї статті передав питання до EBA відповідно до статті 19 Регламенту (ЄС) № 1093/2010, орган з врегулювання на рівні групи повинен відстрочити своє рішення і зачекати, поки EBA ухвалить рішення згідно зі статтею 19(3) цього Регламенту, та повинен ухвалити своє рішення відповідно до рішення EBA. Відповідний період, зазначений у параграфі 5 цієї статті, вважається періодом досягнення згоди у розумінні Регламенту (ЄС) № 1093/2010. EBA ухвалює рішення протягом одного місяця. Питання не потрібно передавати EBA після закінчення відповідного періоду, зазначеного у параграфі 5 цієї статті, або після досягнення спільного рішення. У разі відсутності рішення EBA застосовується рішення органу з врегулювання на рівні групи.
6а. У разі відсутності спільного рішення протягом відповідного періоду, зазначеного у параграфі 5 цієї статті, орган з врегулювання відповідного суб’єкта врегулювання ухвалює власне рішення щодо належних заходів, які необхідно вжити згідно зі статтею 17(4) на рівні групи врегулювання.
Рішення, зазначене в першому підпараграфі, повинно бути повністю обґрунтованим та враховувати думки і сумніви органів з врегулювання інших суб’єктів тієї ж групи врегулювання та органу з врегулювання на рівні групи. Відповідний орган з врегулювання надає рішення суб’єкту врегулювання.
Якщо наприкінці відповідного періоду, зазначеного у параграфі 5 цієї статті, орган з врегулювання відповідно до параграфа 9 цієї статті передав питання до EBA відповідно до статті 19 Регламенту (ЄС) № 1093/2010, орган з врегулювання суб’єкта врегулювання повинен відстрочити своє рішення і зачекати, поки EBA ухвалить рішення згідно зі статтею 19(3) цього Регламенту, та повинен ухвалити своє рішення відповідно до рішення EBA. Відповідний період, зазначений у параграфі 5 цієї статті, вважається періодом досягнення згоди у розумінні Регламенту (ЄС) № 1093/2010. EBA ухвалює рішення протягом одного місяця. Питання не потрібно передавати EBA після закінчення відповідного періоду, зазначеного у параграфі 5 цієї статті, або після досягнення спільного рішення. У разі відсутності рішення EBA застосовується рішення органу з врегулювання суб’єкта врегулювання.
7. У разі відсутності спільного рішення органи з врегулювання дочірніх компаній, які не є суб’єктами врегулювання, ухвалюють власні рішення щодо належних заходів, які необхідно вжити дочірнім компаніям на рівні окремої компанії згідно зі статтею 17(4).
Рішення повинно бути повністю обґрунтованим та враховувати думки і сумніви інших органів з врегулювання. Рішення необхідно надати відповідній дочірній компанії та органу з врегулювання тієї ж групи врегулювання, органу з врегулювання суб’єкта врегулювання та, якщо він відмінний, органу з врегулювання на рівні групи.
Якщо наприкінці відповідного періоду, зазначеного у параграфі 5 цієї статті, орган з врегулювання відповідно до параграфа 9 цієї статті передав питання до EBA відповідно до статті 19 Регламенту (ЄС) № 1093/2010, орган з врегулювання дочірньої компанії повинен відстрочити своє рішення і зачекати, поки EBA ухвалить рішення згідно зі статтею 19(3) цього Регламенту, та повинен ухвалити своє рішення відповідно до рішення EBA. Відповідний період, зазначений у параграфі 5 цієї статті, вважається періодом досягнення згоди у розумінні Регламенту (ЄС) № 1093/2010. EBA ухвалює рішення протягом одного місяця. Питання не потрібно передавати EBA після закінчення відповідного періоду, зазначеного у параграфі 5 цієї статті, або після досягнення спільного рішення. У разі відсутності рішення EBA застосовується рішення органу з врегулювання відповідного дочірньої компанії.
8. Спільне рішення, зазначене у параграфі 5, та рішення, які ухвалюють органи з врегулювання у разі відсутності спільного рішення, зазначені у параграфі 6, вважаються остаточними і повинні застосовуватися іншими відповідними органами з врегулювання.
9. У разі відсутності спільного рішення щодо застосування будь-якого заходу, зазначеного у пункті (g), (h) або (k) статті 17(5), EBA може, на запит органу з врегулювання та відповідно до параграфа 6 або 7 цієї статті допомагати в досягненні згоди згідно зі статтею 19(3) Регламенту (ЄС) № 1093/2010.