Повноваження щодо подолання або усунення перешкод для можливості врегулювання
1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб, якщо відповідно до оцінювання можливості врегулювання суб’єкта, проведеного згідно із статтями 15 і 16, орган з врегулювання після консультації із компетентним органом встановлює наявність значних перешкод можливості врегулювання цієї установи, орган з врегулювання у письмовій формі повідомляв про таке встановлення відповідну установу, компетентний орган та органи з врегулювання юрисдикцій, де розташовані істотні філії.
2. Вимогу складання планів врегулювання органами з врегулювання, а також вимогу досягнення відповідними органами з врегулювання спільного рішення щодо планів врегулювання групи згідно зі статтею 10(1) та статтею 13(4) відповідно, необхідно призупинити після отримання повідомлення, зазначеного у параграфі 1 цієї статті, до затвердження органом з врегулювання заходів із усунення значних перешкод можливості врегулювання відповідно до параграфа 3 цієї статті або ухвалення рішення згідно з параграфом 4 цієї статті.
3. Протягом чотирьох місяців з дня отримання повідомлення, наданого згідно з параграфом 1, суб’єкт повинен запропонувати органу з врегулювання можливі заходи з подолання або усунення значних перешкод, зазначених у повідомленні.
Суб’єкт протягом двох тижнів з моменту отримання повідомлення, наданого відповідно до параграфа 1 цієї статті, пропонує органу з врегулювання можливі заходи та графік їх впровадження, щоб забезпечити відповідність суб’єкта статті 45e або 45f цієї директиви та вимозі до комбінованого буферного капіталу, якщо значні перешкоди можливості врегулювання спричинені однією з таких ситуацій:
(a) суб’єкт виконує вимогу до комбінованого буферного капіталу, якщо вона розглядається додатково до кожної з вимог, зазначених у пунктах (a), (b) та (c) статті 141a(1) Директиви 2013/36/ЄС, але не виконує вимогу до комбінованого буферного капіталу, якщо вона розглядається додатково до вимог, зазначених у статті 45c та 45d цієї директиви, розрахованих відповідно до пункту (a) статті 45(2) цієї директиви; або
(b) суб’єкт не виконує вимоги, зазначені у статтях 92a та 494 Регламенту (ЄС) № 575/2013 або вимоги, зазначені у статті 45c та 45d цієї директиви.
Графік впровадження заходів, запропонований відповідно до другого підпараграфа, враховує причини значної перешкоди.
Орган з врегулювання після консультації з компетентним органом оцінює дієвість заходів, запропонованих відповідно до першого та другого підпараграфів, для дієвого подолання або усунення таких значних перешкод.
4. Якщо орган з врегулювання дійде висновку, що заходи, запропоновані суб’єктом згідно з параграфом 3, дієво не вирішують або не усувають такі перешкоди, він повинен прямо або опосередковано за посередництвом компетентного органу вимагати від суб’єкта застосування альтернативних заходів, які можуть досягнути цієї цілі, та повідомити у письмовому вигляді про ці заходи суб’єкт, який протягом одного місяця повинен запропонувати план дотримання цих заходів.
У визначенні альтернативних заходів орган з врегулювання повинен продемонструвати, як заходи, запропоновані суб’єктом, могли би сприяти усуненню перешкод для можливості врегулювання та наскільки пропорційними з огляду на їх усунення є запропоновані альтернативні заходи. Орган з врегулювання повинен взяти до уваги загрозу, яку ці перешкоди у можливості врегулювання становлять для фінансової стабільності, а також вплив заходів на ведення суб’єктом діяльності, його стабільність та його спроможність робити свій внесок до економіки.
5. Для цілей параграфа 4 органи з врегулювання повинні мати повноваження вживати будь-який з таких заходів:
(a) (a)вимагати від суб’єкта зміни умов будь-яких фінансових угод всередині групи, перегляду їх відсутності або укладання угод про надання послуг всередині групи чи з третіми особами з метою забезпечення критично важливих функцій;
(b) вимагати від суб’єкта обмеження його максимального індивідуальної та агрегованої експозиції;
(c) накладати спеціальні або звичайні додаткові вимоги щодо інформації, яка стосується цілей врегулювання;
(d) вимагати від суб’єкта відчуження певних активів;
(e) вимагати від суб’єкта обмеження або припинення певних існуючих або запропонованих видів діяльності;
(f) обмежувати або запобігати розробці нових чи наявних напрямів діяльності, продажу нових чи наявних продуктів;
(g) вимагати зміни організаційно-правової або операційної структури суб’єкта або будь-якого суб’єкта групи, прямо або опосередковано підконтрольного їй, з метою обмеження складності та для забезпечення можливості організаційно-правового та операційного відокремлення критично важливих функцій від інших функцій шляхом застосування інструментів врегулювання;
(h) вимагати від суб’єкта або материнської компанії створення материнської фінансової холдингової компанії у державі-члені або материнської фінансової холдингової компанії Союзу;
(ha) вимагати від установи або суб’єкта, зазначеного у пункті (b), (c) або (d) статті 1(1) цієї директиви, подати план відновлення виконання вимог статей 45e або 45f цієї директиви, виражених як відсоток від загальної експозиції до ризику, розрахованої відповідно до статті 92(3) Регламенту (ЄС) № 575/2013, та, якщо застосовно, вимог до комбінованого буферного капіталу та вимог, зазначених у статті 45e або 45f цієї директиви, виражених як відсоток від загальної експозиції заходу, зазначеного у статтях 429 і 429а Регламенту (ЄС) 575/2013;
(i) вимагати від установи або суб’єкта, зазначених у пункті (b), (c) або (d) статті 1(1), випуску прийнятних зобов’язань з метою виконання вимог статті 45e або статті 45f;
(j) вимагати від установи або суб’єкта, зазначених у пункті (b), (c) або (d) статті 1(1), вчиняти інші кроки з метою виконання мінімальної вимоги до власних коштів та прийнятних зобов’язань згідно з умовами статті 45e або статті 45f, у тому числі, зокрема, намагатися переглянути будь-яке із прийнятних зобов’язань, інструмент додаткового капіталу першого або другого рівнів, які вона випустила, для забезпечення того, щоб будь-яке рішення органу з врегулювання про списання або конверсію такого зобов’язання або інструменту було б виконане згідно із законодавством тієї юрисдикції, що регулює таке зобов’язання або інструмент;
(ja) для цілей забезпечення подальшого виконання статті 45e або статті 45f, вимагати від установи або суб’єкта, зазначених у пункті (b), (c) або (d) статті 1(1), змінити профіль строків погашення:
(i) інструментів власних коштів, після отримання згоди компетентного органу, та
(ii) прийнятних зобов’язань, зазначених у статті 45b та пункті (a) статті 45f(2)
(k) якщо установа є дочірньою компанією холдингової компанії із змішаною діяльністю, зобов’язати таку холдингову компанію зі змішаною діяльністю створити окрему фінансову холдингову компанію для контролю суб’єкта, якщо необхідно, з метою сприяння врегулюванню суб’єкта та уникнення застосування інструментів врегулювання і виконання повноважень щодо врегулювання, зазначених у розділі IV, які мають негативний вплив на не фінансову частину групи.
6. Рішення, ухвалене відповідно до параграфа 1 або 4, повинно відповідати таким вимогам:
(a) містити обґрунтування для такого оцінювання або встановлення;
(b) визначати, як це оцінювання або встановлення відповідає вимозі пропорційного застосування, встановленій у параграфі 4; а також
(c) на нього повинна розповсюджуватися право оскарження.
7. Перед визначенням будь-якого заходу, зазначеного у параграфі 4, орган з врегулювання, після консультацій з компетентним органом та, якщо застосовно, призначеним національним макропруденційним органом, повинен належним чином розглянути потенційний вплив таких заходів на певний суб’єкт, на внутрішній ринок фінансових послуг, на фінансову стабільність інших держав-членів та Союзу загалом.
8. До 3 липня 2015 року EBA видає настанови згідно зі статтею 16 Регламенту (ЄС) № 1093/2010 щодо визначення подальших деталей заходів, передбачених у параграфі 5, та обставин, за яких можна застосовувати кожен із них.