Адресати
Цю Директиву адресовано державам-членам.
ДОДАТОК
СЕКЦІЯ А
Інформація, яку необхідно включати у плани відновлення платоспроможності
План відновлення платоспроможності повинен включати таку інформацію:
(1) Стислий виклад основних елементів плану і загального потенціалу відновлення платоспроможності;
(2) стислий виклад істотних змін в установі з моменту подання останнього плану відновлення платоспроможності;
(3) повідомлення і розкриття інформації, що окреслює, як компанія має намір боротися з будь-якими потенційно негативними реакціями ринку;
(4) низка дій щодо капіталу і ліквідності, необхідних для підтримання або відновлення життєздатності і фінансового стану установи;
(5) розрахунковий графік виконання кожного істотного пункту плану;
(6) детальний опис будь-яких істотних перешкод для ефективного і своєчасного виконання плану, у тому числі, урахування впливу на решту групи, клієнтів і контрагентів;
(7) визначення критично важливих функцій;
(8) детальний опис процесів визначення вартості та ліквідності основних напрямів діяльності, операцій та активів установи;
(9) детальний опис того, яким чином планування відновлення платоспроможності інтегрується у корпоративну структуру врядування установи, а також політики і процедури, що регулюють затвердження плану відновлення платоспроможності і визначення осіб в організації, відповідальних за підготовку й імплементування плану;
(10) домовленості і заходи для збереження або відновлення власних коштів установи;
(11) домовленості і заходи, які забезпечують достатній доступ установи до резервних джерел фінансування, у тому числі до потенційних джерел ліквідності, оцінка наявних забезпечень і оцінка можливості передачі ліквідності в рамках суб’єктів групи і напрямів діяльності, які забезпечують здатність установи надалі здійснювати операції і виконувати зобов’язання при настанні строку їх погашення;
(12) домовленості і заходи для зменшення ризику і левериджу;
(13) домовленості і заходи для реструктуризації зобов’язань;
(14) домовленості і заходи для реструктуризації напрямів діяльності;
(15) домовленості і заходи, необхідні для підтримання постійного доступу до інфраструктури фінансових ринків;
(16) домовленості і заходи, необхідні для підтримання постійного функціонування процесів діяльності установи, у тому числі інфраструктури і послуг IT;
(17) підготовчі домовленості для сприяння продажу активів або напрямів діяльності протягом періоду часу, необхідного для відновлення фінансової стабільності;
(18) інші управлінські дії або стратегії для відновлення фінансової стабільності і прогнозований фінансовий вплив цих дій або стратегій;
(19) підготовчі заходи, вжиті установою, або плани, які необхідно застосувати для сприяння імплементації плану відновлення платоспроможності, у тому числі заходи, необхідні для своєчасної рекапіталізації установи;
(20) рамку показників, що визначає точки, в яких можуть бути вчинені відповідні дії, зазначені у плані.
СЕКЦІЯ В
Інформація, яку органи з врегулювання можуть вимагати від установ для цілей складання і підтримання планів врегулювання
Органи з врегулювання можуть вимагати від установ надати для цілей складання і підтримання планів врегулювання, принаймні, таку інформацію:
(1) детальний опис організаційної структури установи, у тому числі список усіх юридичних осіб;
(2) визначення безпосередніх власників і відсоток голосуючих і не голосуючих акцій кожної юридичної особи;
(3) розташування, юрисдикція державної реєстрації, ліцензування і основного керівництва, пов’язаних з кожною юридичною особою;
(4) схему критичних операцій установи і основних напрямів діяльності, у тому числі істотні пакети активів і зобов’язань, пов’язані з такими операціями і напрямами діяльності, щодо юридичних осіб;
(5) детальний опис компонентів зобов’язань установи і всіх її юридичних осіб, з поділом, принаймні, за типом і сумами короткострокового і довгострокового боргу, забезпечених, незабезпечених і субординованих зобов’язань;
(6) детальну інформацію про зобов’язання установи, які є зобов’язаннями, до яких може застосовуватися внутрішній визвіл;
(7) визначення процесів, необхідних для встановлення суб’єктів, яким установа надала забезпечення, особи, яка утримує забезпечення і юрисдикції, в якій знаходиться забезпечення;
(8) опис позабалансових ризиків установи і її юридичних осіб, у тому числі схему критичних операцій установи і основних напрямів діяльності;
(9) значні хеджування установи, у тому числі схему приналежності юридичним особам;
(10) визначення основних або найбільш критичних контрагентів установи і аналіз впливу неспроможності основних контрагентів на фінансовий стан установи;
(11) кожну систему, через яку установа здійснює значну кількість або значний обсяг торгових операцій, у тому числі схему їх приналежності юридичним особам установи, критичних операцій і основних напрямів діяльності;
(12) кожну систему платежів, клірингу і розрахунків, членом якої, прямо або опосередковано, є установа, у тому числі схему їх приналежності юридичним особам установи, критичних операцій і основних напрямів діяльності;
(13) детальний перелік і опис основних інформаційних систем управління, які використовує установа, у тому числі систем управління ризиками, систем бухгалтерського обліку, фінансової і регуляторної звітності, включно зі схемою їх приналежності юридичним особам установи, критичних операцій і основних напрямів діяльності;
(14) визначення власників систем, ідентифікованих у пункті (13), пов’язаних з ними угод про рівень обслуговування, і будь-яке програмне забезпечення і системи або ліцензії, у тому числі схему їх приналежності юридичним особам установи, критичних операцій і основних напрямів діяльності;
(15) ідентифікація юридичних осіб і схема їх призначення і взаємозв’язок і взаємозалежність різних юридичних осіб таких як:
- загальні або спільні персонал, засоби і системи;
- угоди про капітал, фінансування або ліквідність;
- існуючі або умовні кредитні експозиції;
- угоди про взаємні гарантії, угоди про взаємне забезпечення, положення про перехресне невиконання зобов’язань і угоди про неттінг;
- передача ризиків і угоди про каскадні торговельні операції; угоди про рівень обслуговування;
(16) компетентний орган та орган з врегулювання для кожної юридичної особи;
(17) член органу управління, відповідальний за надання інформації, необхідної для приготування плану врегулювання установи і, якщо це інші особи, - відповідальні за різних юридичних осіб, критичні операції й основні напрями діяльності;
(18) опис домовленостей, які застосовуються в установі для забезпечення того, щоб у випадку врегулювання орган з врегулювання мав усю необхідну інформацію, як встановлено органом з врегулювання, для застосування інструментів врегулювання і виконання повноважень щодо регулювання;
(19) усі угоди, укладені установами та їхніми юридичними особами з третіми сторонами, припинення яких може бути розпочато рішенням органів про застосування інструменту врегулювання разом з інформацією стосовно впливу наслідків припинення на застосування інструменту врегулювання;
(20) опис можливих джерел ліквідності для підтримки врегулювання;
(21) інформація про обтяження активів, активи з високим рівнем ліквідності, позабалансову діяльність, стратегії хеджування і практики бухгалтерського обліку.
СЕКЦІЯ С
Питання, які орган з врегулювання розглядає при оцінюванні можливості проведення врегулювання установи або групи
При оцінюванні можливості проведення врегулювання установи або групи орган з врегулювання враховує:
При оцінюванні можливості проведення врегулювання групи, покликання на установу вважаються такими, що включають будь-яку установу або суб’єкт, зазначені у пункті (b), (c) або (d) статті 1(1), в рамках групи:
(1) міра, в якій установа може визначати основні напрями діяльності, критичні операції до юридичних осіб;
(2) міра відповідності правової і корпоративної структур основним напрямам діяльності і критичним операціям;
(3) міра, в якій наявні механізми забезпечують наявність основного персоналу, інфраструктури, фінансування, ліквідності і капіталу для підтримання і збереження основних напрямів діяльності і критичних операцій;
(4) міра, в якій угоди про надання послуг, що підтримує установа, повністю можуть бути виконані у випадку врегулювання установи;
(5) міра, в якій структура врядування установи відповідає цілям керування і забезпечення дотримання внутрішніх політик установи щодо її угод про рівень обслуговування;
(6) міра, в якій установа має процес передачі послуг, що надаються відповідно до угод про рівень обслуговування, третім сторонам у випадку відділення критично важливих функцій або основних напрямів діяльності;
(7) міра, в якій наявні плани і заходи у разі надзвичайних ситуацій для забезпечення постійного доступу до платіжних систем та систем розрахунку;
(8) відповідність інформаційних систем управління для забезпечення того, щоб органи з врегулювання могли зібрати точну і повну інформацію стосовно основних напрямів діяльності і критичних операцій, яка сприяє швидкому ухваленню рішень;
(9) здатність інформаційних систем управління надавати інформацію, необхідну для проведення ефективного врегулювання установи у будь-який час, навіть за умов, що швидко змінюються;
(10) міра, в якій установа провела випробування своїх інформаційних систем управління за стресових умов, як визначено органом з врегулювання;
(11) міра, в якій установа може забезпечити безперервність своїх інформаційних систем управління як для відповідної установи, так і для нової установи, у випадку, якщо критичні операції і основні напрями діяльності відокремлюються від решти операцій і напрямів діяльності;
(12) міра, в якій установа встановила відповідні процеси для забезпечення надання органам з врегулювання інформації, необхідної для визначення вкладників і сум, що покриваються схемами гарантування депозитів;
(13) якщо група використовує внутрішньогрупові гарантії, міра, в якій ці гарантії надаються за ринкових умов і системи управління ризиками щодо цих гарантій є стабільними;
(14) якщо група використовує каскадні транзакції, міра, в якій ці транзакції здійснюються за ринкових умов і системи управління ризиками щодо цих практик є стабільними;
(15) міра, в якій використання внутрішньогрупових гарантій або каскадних транзакцій обліку збільшує можливість поширення негативного ефекту на всю групу;
(16) міра, в якій організаційно-правова форма групи перешкоджає застосуванню інструментів врегулювання внаслідок кількості юридичних осіб, складності структури групи або труднощів у пристосуванні напрямів діяльності для суб’єктів групи;
(17) сума і тип зобов’язаннями, до яких може застосовуватися внутрішній визвіл, установи;
(18) якщо оцінка включає холдингову компанію зі змішаною діяльністю, міра, в якій врегулювання суб’єктів групи, які є установами або фінансовими установами, могло б негативно вплинути на нефінансову частину групи;
(19) наявність і стабільність угод про рівень обслуговування;
(20) наявність у органів третьої країни інструментів врегулювання, необхідних для підтримання дій з врегулювання органів Союзу з врегулювання і можливість застосування скоординованої дії між органами Союзу і третьої країни;
(21) можливість використання інструментів врегулювання у спосіб, що відповідає цілям врегулювання, враховуючи наявні інструменти і структуру установи;
(22) міра, в якій структура групи дозволяє органу з врегулювання врегулювати усю групу або один чи декілька суб’єктів групи, не спричиняючи суттєвого безпосереднього або опосередкованого негативного впливу на фінансову систему, довіру учасників ринку або економіку, маючи на меті максимізацію вартості групи в цілому;
(23) домовленості і засоби, які сприяють проведенню врегулювання, у випадках, якщо групи мають дочірні компанії, що мають осідок у різних юрисдикціях;
(24) ймовірність використання інструментів врегулювання у спосіб, що відповідає цілям врегулювання, враховуючи можливий вплив на кредиторів, контрагентів, клієнтів і працівників, а також можливі дії, які можуть застосувати органи третьої країни;
(25) міра, в якій вплив врегулювання установи на фінансову систему і на довіру учасників на фінансових ринках може бути відповідно оцінено;
(26) міра, в якій врегулювання установи могло б мати значний безпосередній або опосередкований негативний вплив на фінансову систему, довіру учасників ринку або економіку;
(27) міра, в якій взаємопов’язаність з іншими установами або фінансовими ринками могла б обмежуватися шляхом застосування інструментів врегулювання і виконання повноважень врегулювання;
(28) міра, в якій врегулювання установи могло б мати значний вплив на функціонування платіжних систем і систем розрахунку.
__________
( - 1 ) Регламент Ради (ЄС) № 1024/2013 від 15 жовтня 2013 року про доручення Європейському Центральному Банку виконання певних завдань щодо політик пруденційного нагляду за кредитними установами (OB L 287, 29.10.2013, с. 63).
( - 2 ) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2019/2162 від 27 листопада 2019 року про емісію облігацій з покриттям та публічний нагляд за облігаціями з покриттям та внесення змін до директив 2009/65/ЄС та 2014/59/ЄС (OBL 328, 18.12.2019, с. 29).
( - 3 ) Директива Європейського Парламенту і Ради 2009/65/ЄС від 13 липня 2009 року про узгодження законів, підзаконних нормативно-правових актів і адміністративних положень щодо інститутів колективного інвестування в переказні цінні папери (UCITS) (OB L 302, 17.11.2009, с. 32).
( - 4 ) Директива Європейського Парламенту і Ради 2002/47/ЄС від 6 червня 2002 року про угоди про фінансове забезпечення (OB L 168, 27.06.2002, с. 43).
( - 5 ) Директива Європейського Парламенту і Ради 97/9/ЄС від 3 березня 1997 року про схеми компенсацій інвесторам (OB L 84, 26.03.1997, с. 22).
( - 6 ) Рекомендація Комісії 2003/361/ЄС від 6 травня 2003 року щодо визначення мікропідприємств, малих і середніх підприємств (OB L 124, 20.05.2003, с. 36).
( - 7 ) Директива Ради 2001/23/ЄС від 12 березня 2001 року про наближення законодавств держав-членів щодо захисту прав працівників у випадку передачі підприємств, компаній або частин підприємств або компаній (OB L 82 22.3.2001, с. 16).
( - 8 ) Директива Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2011/61/ЄС від 8 червня 2011 року про управителів альтернативних інвестиційних фондів та про внесення змін до директив 2003/41/ЄС та 2009/65/ЄС і регламентів (ЄС) № 1060/2009 та (ЄС) № 1095/2010 (OB L 174, 01.07.2011, с. 1).
( - 9 ) Директива Європейського Парламенту і Ради 2003/71/ЄС від 4 листопада 2003 року про проспект, що підлягає опублікуванню, коли цінні папери пропонуються громадськості або допускаються до торгівлі та про внесення змін до Директиви 2001/34/ЄС (OB L 345, 31.12.2003, с. 64).
( - 10 ) Директива Європейського Парламенту і Ради 2001/34/ЄС від 28 травня 2001 року про допуск цінних паперів до офіційного лістингу фондової біржі і про інформацію щодо цінних паперів, яка підлягає опублікуванню (OB L 184, 06.07.2001, с. 1).
( - 11 ) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 593/2008 від 17 червня 2008 року про право, застосовне до договірних зобов’язань (Рим I) (OB L 177, 04.07.2008, с. 6).
( - 12 ) Директива Європейського Парламенту і Ради 2004/109/ЄС від 15 грудня 2004 року про гармонізацію вимог щодо прозорості інформації про емітентів, цінні папери яких допущено до торгівлі на регульованому ринку, та про внесення змін до Директиви 2001/34/ЄС (OB L 390, 31.12.2004, с. 38).
( - 13 ) Директива Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2017/2399 від 12 грудня 2017 року про внесення змін і доповнень до Директиви 2014/59/ЄС стосовно черговості незабезпечених боргових інструментів у ієрархії неплатоспроможності (OB L 345, 27.12.2017, с. 96).
__________
( *1 ) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 575/2013 від 26 червня 2013 року про пруденційні вимоги для кредитних установ та інвестиційних фірм та про внесення змін до Регламенту (ЄС) № 648/2012 (OB L 176, 27.6.2013, с. 1).
( *2 ) Директива Європейського Парламенту і Ради 2014/59/ЄС від 15 травня 2014 року про встановлення рамок для відновлення платоспроможності та врегулювання кредитних установ та інвестиційних фірм та про внесення змін до Директиви Ради 82/891/ЄЕС та директив 2001/24/ЄС , 2002/47/ЄС , 2004/25/ЄС, 2005/56/ЄС, 2007/36/ЄС, 2011/35/ЄС, 2012/30/ЄС та 2013/36/ЄС і регламентів Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1093/2010 та (ЄС) № 648/2012 (OBL 173, 12.6.2014, с. 190).»;
( *3 ) Директива Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2014/65/ЄС від 15 травня 2014 року про ринки фінансових інструментів та про внесення змін до Директиви 2002/92/ЄС та Директиви 2011/61/ЄС (OB L 173, 12.6.2014, с. 349).»;
( *4 ) Директива Європейського Парламенту і Ради 2014/59/ЄС від 15 травня 2014 року про встановлення рамок для відновлення платоспроможності та врегулювання кредитних установ та інвестиційних фірм та про внесення змін до Директиви Ради 82/891/ЄЕС та директив 2001/24/ЄС , 2002/47/ЄС , 2004/25/ЄС, 2005/56/ЄС, 2007/36/ЄС, 2011/35/ЄС, 2012/30/ЄС та 2013/36/ЄС і регламентів Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1093/2010 та (ЄС) № 648/2012 (OBL 173, 12.6.2014, с. 190).»;
( *5 ) Директива Європейського Парламенту і Ради 2014/59/ЄС від 15 травня 2014 року про встановлення рамок для відновлення платоспроможності та врегулювання кредитних установ та інвестиційних фірм та про внесення змін до Директиви Ради 82/891/ЄЕС та директив 2001/24/ЄС , 2002/47/ЄС , 2004/25/ЄС, 2005/56/ЄС, 2007/36/ЄС, 2011/35/ЄС, 2012/30/ЄС та 2013/36/ЄС і регламентів Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1093/2010 та (ЄС) № 648/2012 (OB L 173, 12.6.2014, с. 190).»;
( *6 ) Директива Європейського Парламенту і Ради 2014/59/ЄС від 15 травня 2014 року про встановлення рамок для відновлення платоспроможності та врегулювання кредитних установ та інвестиційних фірм та про внесення змін до Директиви Ради 82/891/ЄЕС та директив 2001/24/ЄС , 2002/47/ЄС , 2004/25/ЄС, 2005/56/ЄС, 2007/36/ЄС, 2011/35/ЄС, 2012/30/ЄС та 2013/36/ЄС і регламентів Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1093/2010 та (ЄС) № 648/2012 (OBL 173, 12.6.2014, с. 190).»;
( *7 ) Директива Європейського Парламенту і Ради 2014/49/ЄС від 16 квітня 2014 року про схеми гарантування депозитів (OB L 173, 12.06.2014, с. 149).
( *8 ) Директива Європейського Парламенту і Ради 2014/59/ЄС від 15 травня 2014 року про встановлення рамок для відновлення платоспроможності та врегулювання кредитних установ та інвестиційних фірм та про внесення змін до Директиви Ради 82/891/ЄЕС та директив 2001/24/ЄС , 2002/47/ЄС , 2004/25/ЄС, 2005/56/ЄС, 2007/36/ЄС, 2011/35/ЄС, 2012/30/ЄС та 2013/36/ЄС і регламентів Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1093/2010 та (ЄС) № 648/2012 (OB L 173, 12.6.2014, с. 190).»;
( *9 ) Директива Європейського Парламенту і Ради 2014/59/ЄС від 15 травня 2014 року про встановлення рамок для відновлення платоспроможності та врегулювання кредитних установ та інвестиційних фірм та про внесення змін до Директиви Ради 82/891/ЄЕС та директив 2001/24/ЄС , 2002/47/ЄС , 2004/25/ЄС, 2005/56/ЄС, 2007/36/ЄС, 2011/35/ЄС, 2012/30/ЄС та 2013/36/ЄС і регламентів Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1093/2010 та (ЄС) № 648/2012 (OB L 173, 12.6.2014, с. 190).»;
{Джерело: Урядовий портал (Переклади актів acquis ЄС) https://www.kmu.gov.ua/. Оригінальний текст перекладу }
{Джерело: https://eur-lex.europa.eu/. Текст англійською мовою }