Взаємна підтримка національних механізмів фінансування у випадку врегулювання групи
1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб у випадку врегулювання групи, зазначеного у статті 91 або статті 92, національний механізм фінансування кожної установи, яка є частиною групи, робив внесок у фінансування врегулювання групи відповідно до цієї статті.
2. Для цілей параграфа 1 орган з врегулювання на рівні групи після консультування з органами з врегулювання установи, які є частиною групи, пропонує, якщо це необхідно перед застосуванням будь-якої дії з врегулювання, план фінансування в рамках схеми врегулювання групи, передбаченої статтями 91 і 92.
План фінансування погоджується згідно з процесом вироблення й ухвалення рішень, зазначеним у статтях 91 і 92.
3. План фінансування включає:
(a) оцінку відповідно до статті 36 щодо суб’єктів групи, яких це стосується;
(b) збитки, які повинен визнати кожен суб’єкт групи, якого це стосується, у момент застосування інструментів врегулювання;
(c) для кожного суб’єкта групи, якого це стосується, збитки, яких би зазнала кожна з категорій акціонерів і кредиторів;
(d) будь-який внесок, який повинен був би бути зроблений схемами гарантування депозитів відповідно до статті 109(1);
(e) загальний внесок механізмів фінансування врегулювання, а також ціль і форму внеску;
(f) підставу для обчислення суми, яку кожен з національних механізмів фінансування держав-членів, в яких розташовані суб’єкти групи, яких це стосується, повинен внести у фінансування врегулювання групи для формування загального внеску, зазначеного у пункті (e);
(g) суму, яку національний механізм фінансування кожного суб’єкта групи, якого це стосується, повинен внести у фінансування врегулювання групи і форму цих внесків;
(h) суму позики, яку механізми фінансування держав-членів, в яких розташовані суб’єкти групи, яких це стосується, отримають від установ, фінансових установ й інших третіх осіб відповідно до статті 105;
(i) у відповідних випадках повинна бути можливість продовження строку використання механізмів фінансування держав-членів, в яких розташовані суб’єкти групи, яких це стосується;
4. Підстава розподілу внеску, зазначеного у пункті (e) параграфа 3, повинна відповідати параграфа 5 цієї статті і принципам, встановленим у плані врегулювання групи згідно з пунктом (f) статті 12(3), якщо у фінансовому плані не погоджено інше.
5. Якщо у фінансовому плані не погоджено інше, підстава для обчислення внеску кожного національного механізму фінансування враховує, зокрема:
(a) частку зважених на ризик активів групи, утримуваних установами або суб’єктами, зазначеними у пунктах (b), (c) і (d) статті 1(1), що мають осідок у державі-члені цього механізму фінансування врегулювання;
(b) частку активів групи, що утримуються установами або суб’єктами, зазначеними у пунктах (b), (c) і (d) статті 1(1), що мають осідок у державі-члені цього механізму фінансування врегулювання;
(c) частку збитків, що призвела до потреби врегулювання групи, яка виникла у суб’єктах групи, що знаходяться під наглядом компетентних органів у державі-члені цього механізму фінансування врегулювання; і
(d) частку ресурсів механізмів фінансування групи, яку згідно з планом фінансування необхідно використовувати безпосередньо на користь суб’єктів групи, що мають осідок у державі-члені цього механізму фінансування врегулювання.
6. Держави-члени заздалегідь встановлюють правила і процедури для забезпечення того, щоб кожен національний механізм фінансування міг зробити свій внесок у фінансування врегулювання групи негайно, без обмеження параграфа 2.
7. Для цілей цієї статті держави-члени повинні забезпечити, щоб механізми фінансування групи могли згідно з умовами, встановленими у статті 105, укладати договори про позики й інші форми підтримки зі сторони установ, фінансових установ або інших третіх осіб.
8. Держави-члени повинні забезпечити, щоб національні механізми фінансування, які знаходяться в їхній юрисдикції, могли гарантувати будь-яку позику на підставі договору з механізмами фінансування групи відповідно до параграфа 7.
9. Держави-члени повинні забезпечити, щоб доходи або вигоди, отримані внаслідок використання механізмів фінансування групи, були розподілені між національними механізмами фінансування відповідно до їхніх внесків у фінансування врегулювання, як встановлено у параграфі 2.