Використання механізмів фінансування врегулювання
1. Механізми фінансування, створені відповідно до статті 100, можуть використовуватися органом з врегулювання лише в обсязі, необхідному для забезпечення ефективного застосування інструментів врегулювання для таких цілей:
(a) гарантування активів або зобов’язань установи, яка підлягає врегулюванню. її дочірніх компаній перехідної установи або суб’єкта управління активами;
(b) надання позик установі, яка підлягає врегулюванню, її дочірній компанії, перехідній установі або суб’єкту управління активами;
(c) придбання активів установи, яка підлягає врегулюванню;
(d) здійснення внесків до перехідної установи і до суб’єкта управління активами;
(e) виплата компенсацій акціонерам або кредиторам відповідно до статті 75;
(f) здійснення внесків до установи, яка підлягає врегулюванню, замість списання або конверсії зобов’язань певних кредиторів, коли застосовується інструмент внутрішнього визволу і орган з врегулювання вирішує виключити певних кредиторів зі сфери застосування внутрішнього визволу відповідно до статті 44(3)-(8);
(g) надання позик іншим механізмам фінансування на добровільних засадах відповідно до статті 106;
(h) застосування будь-якого поєднання дій, зазначених у пунктах (a)-(g).
Механізми фінансування можуть використовуватися для застосування дій, зазначених у першому підпараграфі, також щодо покупця в контексті інструменту продажу бізнесу.
2. Механізм фінансування врегулювання не використовується безпосередньо для поглинання збитків установи або суб’єкта, зазначених у пункті (b), (c) або (d) статті 1(1), або для рекапіталізації такої установи або суб’єкта. Якщо використання механізму фінансування врегулювання для цілей параграфа 1 цієї статті опосередковано призводить до передачі частини збитків установи або суб’єкта, зазначених у пункті (b), (c) або (d) статті 1(1), до механізму фінансування врегулювання, застосовуються принципи, що регулюють використання механізму фінансування врегулювання, встановлені у статті 44.