Вимоги створення механізмів фінансування врегулювання
1. Держави-члени повинні створити один або більше механізмів фінансування з метою забезпечення ефективного застосування інструментів врегулювання і ефективного виконання повноважень щодо врегулювання органом з врегулювання.
Держави-члени повинні забезпечити, щоб призначений органом публічної влади або орган, якому надані публічні адміністративні повноваження, міг запустити використання механізмів фінансування.
Механізми фінансування використовуються лише відповідно до цілей врегулювання і принципів, встановлених у статтях 31 і 34.
2. Держави-члени можуть використовувати таку ж адміністративну структуру, що й їхні механізми фінансування для цілей схеми гарантування депозитів.
3. Держави-члени повинні забезпечити, щоб механізми фінансування мали достатні фінансові ресурси.
4. Для цілей параграфу 3 механізми фінансування повинні мати, зокрема, повноваження:
(a) збирати внески ex-ante , зазначені у статті 103, з метою досягнення цільового рівня, зазначеного у статті 102;
(b) збирати надзвичайні внески ex-post , зазначені у статті 104, якщо сума внесків, зазначених у пункті (a), є недостатньою; і
(c) укладати договори про позики й інші форми підтримки, зазначені у статті 105.
5. За винятком випадків, дозволених відповідно до параграфа 6, кожна держава-член створює свої національні механізми фінансування через фонд, використання яких може бути розпочато його органом з врегулювання для цілей, зазначених у статті 101(1).
6. Незважаючи на параграф 5 цієї статті, держава-член може з метою виконання своїх зобов’язань відповідно до параграфа 1 цієї статті створювати свої національні механізми фінансування у формі здійснення обов’язкових внесків установами, які мають дозвіл провадити діяльність на її території, внески до яких ґрунтуються на критеріях, зазначених у статті 103(7), і які не утримуються фондом, що контролюється її органом з врегулювання за умови виконання усіх зазначених нижче умов:
(a) сума, зібрана за рахунок внесків, щонайменше дорівнює сумі, яка повинна бути зібрана відповідно до статті 102;
(b) орган з врегулювання держави-члена має право на суму, що дорівнює сумі таких внесків, які держава-член негайно надає цьому органу з врегулювання на його вимогу для використання виключно для цілей, встановлених у статті 101;
(c) держава-член повідомляє Комісію про своє рішення скористатися особливим правом структурування механізмів фінансування відповідно до цього параграфа;
(d) держава-член повідомляє Комісії суму, зазначену у пункті (b), щонайменше раз на рік; і
(e) за винятком випадків, встановлених у цьому параграфі, механізми фінансування відповідають статям 99-102, статті 103(1)-(4) і (6) і статям 104-109.
Для цілей цього параграфа наявні фінансові засоби, які потрібно враховувати для досягнення цільового рівня, зазначеного у статті 102, можуть включати обов’язкові внески з будь-якої схеми обов’язкових внесків, створеної державою-членом у будь-яку дату в межах періоду між 17 червня 2010 року і 2 липня 2014 року, від установ на її території, для покриття витрат, пов’язаних з системним ризиком, неспроможністю установ і врегулюванням установ, за умови, що держава-член виконує положення цього розділу. Внески до схеми гарантування депозитів не зараховуються до цільового рівня для механізмів фінансування врегулювання, встановленого у статті 102.