Ст. 1

Чинна редакція від 15.05.2014

Розділ I. СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ, ТЕРМІНИ ТА ОЗНАЧЕННЯ, КОМПЕТЕНТНІ ОРГАНИ

Предмет та сфера застосування

1. Ця директива встановлює правила та процедури, що стосуються відновлення платоспроможності та врегулювання таких суб’єктів:

(a) установ, що мають осідок у Союзі;

(b) фінансових установ, що мають осідок у Союзі, якщо така фінансова установа є дочірньою компанією кредитної установи, інвестиційної фірми або компанії, зазначеної у пункті (c) або (d), та підлягає нагляду материнської компанії на консолідованій основі відповідно до статей 6-17 Регламенту (ЄС) № 575/2013;

(c) фінансових холдингових компаній, фінансових холдингових компаній змішаного типу та холдингових компаній зі змішаною діяльністю, що мають осідок у Союзі;

(d) материнських фінансових холдингових компаній у державі-члені, материнських фінансових холдингових компаній Союзу, материнських фінансових холдингових компаній змішаного типу у державі-члені, материнських змішаних фінансових холдингових компаній Союзу;

(e) філій установ, що мають осідок за межами Союзу відповідно до спеціальних умов, встановлених у цій директиві.

Встановлюючи та застосовуючи вимоги цієї Директиви, а також використовуючи різні інструменти, що знаходяться у їхньому розпорядженні, щодо суб’єкта, зазначеного в першому підпараграфі, та за умови виконання спеціальних положень, органи з врегулювання і компетентні органи беруть до уваги характер його господарської діяльності, його структуру участі, організаційну форму, профіль ризику, розмір та правовий статус, його взаємопов’язаність з іншими установами або з фінансовою системою загалом, предмет та складність його видів діяльності, членство у схемі інституційного захисту (IPS), яка відповідає вимогам статті 113(7) Регламенту (ЄС) № 575/2013 або інших кооперативних системах взаємної солідарності, вказаних у статті 113(6) зазначеного регламенту, а також те, чи він надає якісь інвестиційні послуги або здійснює інвестиційну діяльність, як визначено в пункті (2) статті 4(1) Директиви 2014/65/ЄС.

2. Держави-члени можуть ухвалити або підтримувати правила, які є більш суворими або додатковими до тих, що встановлені у цій директиві, а також у делегованих чи імплементаційних актах, ухвалених на підставі цієї директиви, за умови, що вони мають загальне застосування і не суперечать цій директиві та делегованим або імплементаційним актам, ухваленим на її підставі.