Тендерні пропозиції з незвичайно низькою вартістю
1. Публічні замовники повинні вимагати від суб’єктів господарювання пояснення стосовно ціни або витрат, запропонованих у тендерній пропозиції, у випадках тендерних пропозицій із незвичайно низькою вартістю робіт, продуктів або послуг.
2. Пояснення, зазначені в параграфі 1, можуть, зокрема, стосуватися:
(a) економіки виробничого процесу, надання послуг або методу будівництва;
(b) обраних технічних рішень або надзвичайно сприятливих умов, доступних учаснику процедури закупівлі, для постачання продуктів чи послуг або для виконання робіт;
(c) оригінальності робіт, продуктів або послуг, запропонованих учасником процедури закупівлі;
(d) виконання зобов’язань, зазначених у статті 18(2);
(e) виконання зобов’язань, зазначених у статті 71;
(f) можливості отримання учасником процедури закупівлі державної допомоги.
3. Публічний замовник повинен оцінювати надану інформацію шляхом консультування з учасником процедури закупівлі. Публічний замовник може відхилити тендерну пропозицію, лише якщо надані докази не пояснюють достатньою мірою запропонованих низької ціни або витрат, зазначених у параграфі 2.
Публічні замовники відхиляють тендерну пропозицію, якщо вони виявлять, що вартість тендерної пропозиції є незвичайно низькою через її невідповідність застосовним зобов’язанням, зазначеним у статті 18(2).
4. Якщо публічний замовник виявить, що вартість тендерної пропозиції є незвичайно низькою через отримання учасником процедури закупівлі державної допомоги, він може відхилити таку тендерну пропозицію на цій єдиній підставі лише після консультування з учасником процедури закупівлі, якщо останній протягом встановленого публічним замовником достатнього строку не зможе довести, що така допомога була сумісною з внутрішнім ринком у розумінні статті 107 ДФЄС. Якщо публічний замовник відхилить тендерну пропозицію за таких обставин, він повинен інформувати про це Комісію.
5. На запит, держави-члени повинні надавати іншим державам-членам у рамках адміністративної співпраці будь-яку інформацію, якою вони володіють, таку як закони, підзаконні нормативно-правові акти, колективні угоди з універсальним застосуванням чи національні технічні стандарти, які пов’язані з доказами та документами, наданими стосовно деталей, перерахованих у параграфі 2.