Підстави для відсторонення
1. Публічні замовники повинні відсторонити суб’єкта господарювання від участі в процедурі закупівлі, якщо вони встановлять шляхом перевірки відповідно до статей 59, 60 та 61 або дізнаються іншим способом, що такий суб’єкт господарювання був визнаний винним остаточним судовим рішенням із однієї з таких причин:
(a) участь у злочинній організації, як означено в статті 2 Рамкового рішення Ради 2008/841/ЮВС ( - 11);
(b) корупція, як означено в статті 3 Конвенції про боротьбу з корупцією за участі посадових осіб Європейських співтовариств або посадових осіб держав-членів Європейського Союзу ( - 12) та статті 2(1) Рамкового рішення Ради 2003/568/ЮВС ( - 13), а також корупція, як означено в національному праві публічного замовника або суб’єкта господарювання;
(c) шахрайство в розумінні статті 1 Конвенції про захист фінансових інтересів Європейських співтовариств ( - 14);
(d) терористична діяльність або злочини, пов’язані з терористичною діяльністю, як означено в статтях 1 та 3 Рамкового рішення Ради 2002/475/ЮВС ( - 15) відповідно, або підбурювання до вчинення таких злочинів, сприяння їх учиненню, співучасть в їх учиненні або спроба їх учинення відповідно до статті 4 зазначеного Рамкового рішення;
(e) відмивання грошей або фінансування тероризму, як означено в статті 1 Директиви Європейського Парламенту і Ради 2005/60/ЄС ( - 16);
(f) дитяча праця або інші злочини у сфері торгівлі людьми, як означено в статті 2 Директиви Європейського Парламенту і Ради 2011/36/ЄС ( - 17);
Зобов’язання щодо відсторонення суб’єкта господарювання також застосовне, якщо особа, яку визнали винною остаточним судовим рішенням, є членом адміністративного, керівного чи наглядового органу такого суб’єкта господарювання або має повноваження представництва, ухвалення рішень чи контролю щодо такого суб’єкта господарювання.
2. Суб’єкт господарювання повинен бути відсторонений від участі у процедурі закупівлі, якщо публічному замовнику відомо, що такий суб’єкт господарювання порушує свої зобов’язання щодо сплати податків або внесків на соціальне страхування, та якщо таке було встановлено судовим або адміністративним рішенням, що має остаточну та зобов’язальну силу, відповідно до правових положень країни, в якій він має осідок, або відповідно до правових положень держави-члена публічного замовника.
Крім того, публічні замовники можуть відсторонити або отримати вимогу від держав-членів відсторонити суб’єкта господарювання від участі в процедурі закупівлі, якщо публічний замовник може за допомогою будь-яких належних засобів довести, що такий суб’єкт господарювання порушує свої зобов’язання щодо сплати податків або внесків на соціальне страхування.
Цей параграф більше не застосовують, якщо суб’єкт господарювання виконав свої обов’язки, сплативши або уклавши зобов’язальні домовленості щодо сплати заборгованої суми податків або внесків на соціальне страхування, включно з нарахованими процентами або штрафами, якщо застосовно.
3. У виняткових випадках держави-члени можуть передбачати відступ від обов’язкового відсторонення, передбаченого в параграфах 1 та 2, з переважних причин, пов’язаних із суспільним інтересом, як-от громадським здоров’ям або захистом довкілля.
Крім того, держави-члени можуть передбачати відступ від обов’язкового відсторонення, передбаченого в параграфі 2, якщо таке відсторонення буде явно непропорційним, зокрема, якщо не сплачені лише невеликі суми податків чи внесків на соціальне страхування або якщо суб’єкта господарювання поінформували про точну суму заборгованості внаслідок невиконання зобов’язань щодо сплати податків та внесків на соціальне страхування в такий час, що в нього не було можливості вжити заходів, як передбачено в третьому підпараграфі параграфа 2, до кінцевого терміну подачі заявок або, у випадку відкритих процедур, до кінцевого терміну подачі ним тендерної пропозиції.
4. Публічні замовники можуть відсторонити або отримати вимогу від держав-членів відсторонити суб’єкта господарювання від участі у процедурі закупівлі у будь-якій із наведених нижче ситуацій:
(a) якщо публічний замовник може за допомогою будь-яких належних засобів довести порушення застосовних зобов’язань, зазначених у статті 18(2);
(b) якщо суб’єкт господарювання є банкрутом або підлягає процедурам неплатоспроможності або ліквідації, якщо його активами управляє ліквідатор або суд, якщо він уклав компромісну угоду з кредиторами, якщо його господарська діяльність тимчасово зупинена або він перебуває в аналогічній ситуації, що випливає з подібної процедури, передбаченої національними законами та підзаконними нормативно-правовими актами;
(c) якщо публічний замовник може за допомогою будь-яких належних засобів довести, що суб’єкт господарювання винен у вчиненні серйозних професійних порушень, що ставить під сумнів його доброчесність;
(d) якщо публічний замовник має достатньо переконливі дані, що дають змогу дійти висновку про те, що суб’єкт господарювання уклав з іншими суб’єктами господарювання угоди, спрямовані на викривлення конкуренції;
(e) якщо конфлікт інтересів у розумінні статті 24 неможливо ефективно врегулювати за допомогою менш радикальних заходів;
(f) якщо проблему викривлення конкуренції, що виникла внаслідок попереднього залучення суб’єктів господарювання до підготовки процедури закупівлі, як зазначено в статті 41, неможливо вирішити за допомогою менш радикальних заходів;
(g) якщо при виконанні суб’єктом господарювання суттєвих вимог попереднього публічного договору, попереднього договору з підрядним суб’єктом або попереднього концесійного договору були виявлені суттєві чи систематичні недоліки, які призвели до дострокового розірвання такого попереднього договору, відшкодування збитків або інших порівнянних санкцій;
(h) якщо суб’єкт господарювання винен у наданні недостовірної інформації, яка вимагається для перевірки відсутності підстав для відсторонення або виконання критеріїв відбору, приховав таку інформацію або не може подати супровідної документації, яка вимагається відповідно до статті 59; або
(i) якщо суб’єкт господарювання намагався неправомірно вплинути на процес вироблення й ухвалення рішень публічного замовника, отримати конфіденційну інформацію, яка може надати йому неправомірні переваги в процедурі закупівлі, або з недбалості надавав оманливу інформацію, яка може суттєво вплинути на рішення стосовно відсторонення, відбору або присудження.
Незважаючи на пункт (b) першого підпараграфа, держави-члени можуть вимагати або передбачати публічним замовникам можливість не відстороняти суб’єкта господарювання, який опинився в одній із ситуацій, зазначених у вказаному пункті, якщо публічний замовник установив, що відповідний суб’єкт господарювання зможе виконати умови договору, з урахуванням застосовних національних правил та заходів, що стосуються продовження господарської діяльності у випадку ситуацій, зазначених у пункті (b).
5. Публічні замовники повинні в будь-який момент процедури відсторонити суб’єкта господарювання, якщо виявиться, що такий суб’єкт господарювання, з огляду на його дії або бездіяльність до або під час процедури, перебуває в одній із ситуацій, зазначених у параграфах 1 та 2.
Публічні замовники можуть в будь-який момент процедури відсторонити або отримати вимогу від держав-членів відсторонити суб’єкта господарювання, якщо виявиться, що такий суб’єкт господарювання, з огляду на його дії або бездіяльність до або під час процедури, перебуває в одній із ситуацій, зазначених у параграфі 4.
6. Будь-який суб’єкт господарювання, який перебуває в одній із ситуацій, зазначених у параграфах 1 та 4, може надати докази на підтвердження того, що вжитих таким суб’єктом господарювання заходів достатньо, щоб продемонструвати свою надійність, незважаючи на наявність відповідних підстав для відсторонення. Якщо такі докази вважатимуть достатніми, відповідного суб’єкта господарювання не буде відсторонено від участі в процедурі закупівлі.
Для цього суб’єкт господарювання повинен довести, що він сплатив або зобов’язався сплатити компенсацію стосовно будь-якої шкоди, спричиненої кримінальним злочином або правопорушенням, вичерпно роз’яснив факти та обставини в активній співпраці зі слідчими органами та вжив належних конкретних технічних, організаційних і кадрових заходів для запобігання подальшим кримінальним злочинам чи правопорушенням.
Вжиті суб’єктами господарювання заходи оцінюють з урахуванням тяжкості та конкретних обставин кримінального злочину чи правопорушення. Якщо такі заходи визнають недостатніми, суб’єкту господарювання надають обґрунтування причин такого рішення.
Суб’єкт господарювання, якого остаточним рішенням відсторонили від участі в процедурах закупівель або процедурах присудження концесійних договорів, не має права використовувати передбачену в цьому параграфі можливість у період відсторонення, присудженого таким рішенням, у державах-членах, у яких таке рішення є чинним.
7. Держави-члени визначають умови імплементації цієї статті в законі, підзаконному нормативно-правовому акті або адміністративному положенні, беручи до уваги право Союзу. Зокрема, вони визначають максимальний період відсторонення, якщо суб’єкт господарювання не вжив заходів, зазначених у параграфі 6, щоб продемонструвати свою надійність. Якщо період відсторонення не визначений в остаточному рішенні, такий період не перевищує п’яти років із дати остаточного судового рішення, відповідно до якого суб’єкта господарювання було визнано винним, у випадках, зазначених у параграфі 1, та трьох років із дати відповідної події у випадках, зазначених у параграфі 4.