Вимоги до знань та компетентності персоналу
1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб кредитори, кредитні посередники та призначені представники вимагали від свого персоналу володіти знаннями і компетентністю стосовно виробництва, пропонування або надання кредитних договорів, а також здійснення діяльності в сфері кредитного посередництва, вказаної в пункті 5 статті 4, або надання консультаційних послуг, на належному рівні, а також підтримувати цей рівень. Якщо укладення кредитного договору включає супутню послугу, необхідно вимагати належних знань і компетентності стосовно такої супутньої послуги.
2. За винятком обставин, зазначених у параграфі 3, держава-член розташування головного офісу повинна встановити мінімальні вимоги до знань і компетентності персоналу кредиторів, кредитних посередників та призначених представників, відповідно до принципів, викладених в додатку III.
3. Якщо кредитор або кредитний посередник надає свої послуги на території однієї або декількох інших держав-членів:
(i) через структурний підрозділ, держава-член ведення діяльності відповідає за встановлення мінімальних вимог до знань і компетентності, застосовних до персоналу підрозділу;
(ii) відповідно до принципу свободи надання послуг, держава-член розташування головного офісу відповідає за встановлення мінімальних вимог до знань та компетентності, застосовних до персоналу відповідно до додатка III, однак, держави-члени ведення діяльності можуть встановити мінімальні вимоги до знань та компетентності, пов’язані з вимогами, зазначеними в пунктах (b), (c), (e) та (f) параграфа 1 додатка III.
4. Держави-члени повинні забезпечити, щоб компетентні органи здійснювали нагляд за дотриманням вимог, викладених в параграфі 1, і щоби компетентні органи мали повноваження вимагати від кредиторів, кредитних посередників та призначених представників надавати такі докази, які компетентні органи визнали за необхідне для здійснення такого нагляду.
5. Для дієвого нагляду за кредиторами і кредитними посередниками, які надають послуги на території інших держав-членів відповідно до принципу свободи надання послуг, компетентні органи держав-членів розташування головного офісу і ведення діяльності повинні тісно співпрацювати один з одним для дієвого нагляду і забезпечення дотримання мінімальних вимог до знань та компетентності в державі-члені ведення діяльності. З цією метою вони можуть делегувати завдання і обов’язки одна одній.