Зобов’язання щодо ведення господарської діяльності під час надання кредитів споживачам
1. Держави-члени повинні вимагати, щоб кредитор, кредитний посередник або призначений представник, виробляючи кредитні продукти або надаючи кредити, посередницькі або консультаційні послуги щодо їх надання і, за доцільності, надаючи супутні послуги споживачам або виконуючи кредитний договір, діяли чесно, сумлінно, прозоро і професійно, з урахуванням прав та інтересів споживачів. Що стосується надання кредитів, посередницьких або консультаційних послуг щодо їх надання, а також, за доцільності, супутніх послуг, діяльність повинна базуватись на інформації про обставини споживача та на будь-яких особливих вимогах, про які повідомив споживач, а також на розумних припущеннях щодо ризиків для ситуації споживача протягом усього терміну дії кредитного договору. Крім того, стосовно такого надання консультаційних послуг, ця діяльність повинна базуватись на інформації, необхідній відповідно до пункту (а) статті 22(3).
2. Держави-члени повинні забезпечити, щоб спосіб, у який кредитори винагороджують свій персонал та кредитних посередників і спосіб, у який кредитні посередники винагороджують свій персонал та призначених представників, не перешкоджав виконанню зобов’язання, зазначеного в параграфі 1.
3. Держави-члени повинні забезпечити, щоб кредитори, виробляючи і застосовуючи політики винагородження персоналу, відповідального за оцінювання кредитоспроможності, дотримувалися наведених нижче принципів у такий спосіб і тією мірою, якою вони відповідають їхньому розміру, внутрішній організації та характеру, масштабам і складності їхньої діяльності:
(a) політика винагородження відповідає та сприяє раціональному та дієвому управлінню ризиками і не заохочує прийняття ризиків, які перевищують рівень ризику, допустимого для кредитора;
(b) політика винагородження узгоджується з бізнес-стратегією, цілями, цінностями і довгостроковими інтересами кредитора і включає в себе заходи для уникання конфліктів інтересів, зокрема, за умови, що винагорода не залежить від кількості або відсотка прийнятих заявок.
4. Держави-члени повинні забезпечити, щоби структура винагороди персоналу кредиторів, кредитних посередників або призначених представників, залученому до надання консультаційних послуг, не шкодила його здатності діяти в найкращих інтересах споживача і, зокрема, не залежала від планів продажів. Для досягнення цієї мети держави-члени можуть додатково забороняти комісійні, котрі кредитор сплачує кредитному посереднику.
5. Держави-члени можуть забороняти або обмежувати будь-які виплати споживача кредитору або кредитному посереднику, які здійснюють до укладення кредитного договору.