Нагляд за кредитними посередниками та призначеними представниками
1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб за поточною діяльністю кредитних посередників здійснювався нагляд з боку компетентних органів держави-члена розташування головного офісу.
Держави-члени розташування головного офісу повинні передбачити, щоб за прив’язаними кредитними посередниками здійснювали нагляд безпосередньо або як частина нагляду за кредитором, від імені якого вони діють, якщо кредитор є кредитною установою, авторизованою відповідно до Директиви 2013/36/ЄС, або іншою фінансовою установою, яка відповідно до національного законодавства підпадає під еквівалентний режим надання авторизацій і нагляду. Однак, якщо прив’язаний кредитний посередник надає послуги в державі-члені, іншій ніж держава-члена розташування головного офісу, прив’язаний кредитний посередник підлягає безпосередньому нагляду.
Держави-члени розташування головного офісу, які дозволяють кредитним посередникам призначати представників відповідно до статті 31, повинні забезпечити, щоб за такими призначеними представниками нагляд здійснювали безпосередньо, або як частина нагляду за кредитним посередником, від імені якого вони діють.
2. Компетентні органи держав-членів, в яких кредитний посередник має структурний підрозділ, несуть відповідальність за забезпечення відповідності послуг, що їх надає кредитний посередник на території відповідної держави-члена, зобов'язанням, встановленим в статті 7(1) і статтях 8, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 20, 22 і 39, а також в актах, ухвалених відповідно до них.
Якщо компетентні органи держави-члена ведення діяльності встановили, що кредитний посередник, у якого є структурний підрозділ на території такої держави-члена, порушує акти, ухвалені в такій державі-члені відповідно до статті 7(1) і статей 8, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 20, 22 і 39, такі органи повинні вимагати від відповідного кредитного посередника покласти кінець своєму нелегальному стану.
Якщо відповідний кредитний посередник не вжив необхідних заходів, компетентні органи держави-члена ведення діяльності повинні вжити всіх відповідних заходів, щоби забезпечити, щоби відповідний кредитний посередник поклав кінець своєму нелегальному стану. Характер таких заходів повинен бути доведений до відома компетентних органів держави-члена розташування головного офісу.
Якщо, незважаючи на заходи, що їх вжила держава-член ведення діяльності, кредитний посередник продовжує порушувати акти, зазначені у першому підпараграфі, які мають чинність в державі-члені ведення діяльності, така держава-член ведення діяльності може вжити відповідних заходів, повідомивши про це компетентні органи держави-члена розташування головного офісу, щоби запобігти подальшім порушенням або піддати покаранню за них і, в разі необхідності, щоби перешкодити кредитному посереднику пропонувати будь-які подальші ділові операції в межах своєї території. Про будь-які такі заходи необхідно інформувати Комісію без невиправданих затримок.
Якщо компетентний орган держави-члена розташування головного офісу не згоден з такими заходами, що їх вжила держава-член ведення діяльності, він може передати це питання на розгляд до EBA і звернутися до нього по допомогу відповідно до статті 19 Регламенту (ЄС) № 1093/2010. В такому випадку, EBA може діяти відповідно до повноважень, наданих йому на підставі цієї статті.
3. Компетентні органи держав-членів, в яких розташований структурний підрозділ, повинні мати право перевіряти організаційну роботу структурних підрозділів й вимагати таких змін, які є необхідними для виконання зобов’язань відповідно до параграфа 2, а також дозволяти компетентним органам держави-члена розташування головного офісу забезпечувати виконання зобов’язань, встановлених у статті 7(2), (3) і (4), й актів, ухвалених відповідно до неї, щодо послуг, котрі надає такий підрозділ.
4. Якщо компетентний орган держави-члена ведення діяльності має чіткі та очевидні підстави щоби зробити висновок, що кредитний посередник, який здійснює діяльність на території такої держави-члена згідно з принципом свободи надання послуг, порушує зобов’язання, що випливають з актів, ухвалених згідно з цією Директивою, або що кредитний посередник, який має структурний підрозділ на території такої держави-члена, порушує зобов’язання, що випливають з актів, ухвалених згідно з цією Директивою, окрім тих, що зазначені в параграфі 2, компетентний орган держави-члена перебування повинен передати такий висновок компетентному органу держави-члена розташування головного офісу, який повинен вжити відповідних заходів.
Якщо компетентний орган держави-члена розташування головного офісу не вжив жодних заходів протягом одного місяця з моменту отримання такого висновку, або якщо, незважаючи на заходи, що їх вжив компетентний орган держави-члена місцезнаходження, кредитний посередник продовжує діяти таким чином, що явно шкодить інтересам споживачів в державі-члені ведення діяльності або упорядковане функціонування ринків, компетентний орган держави-члена ведення діяльності:
(a) поінформувавши компетентний орган держави-члена розташування головного офісу, повинен вжити всіх відповідних заходів, необхідних для захисту споживачів та забезпечення належного функціонування ринків, у тому числі не допускаючи кредитного посередника-порушника до пропонування будь-яких подальших ділових операцій на своїй території. Про такі заходи необхідно інформувати Комісію й EBA без невиправданої затримки;
(b) може передати це питання на розгляд до EBA і звернутися до нього по допомогу відповідно до статті 19 Регламенту (ЄС) № 1093/2010. У такому випадку EBA може діяти відповідно до повноважень, наданих йому відповідно до зазначеної статті.
5. Держави-члени повинні передбачити, що коли кредитний посередник, допущений в іншій державі-члені, створив структурний підрозділ на своїй території, компетентні органи держави-члена розташування головного офісу, проінформувавши компетентні органи держави-члена ведення діяльності, можуть проводити перевірки на місцях в такому підрозділі в рамках виконання своїх обов’язків.
6. Розподіл обов’язків між державами-членами, зазначений у цій статті, не обмежує компетенцію держав-членів стосовно сфер, які ця Директива не охоплює, відповідно до їхніх зобов’язань згідно з законодавством Союзу.