Сфера застосування
1. Цю Директиву застосовують до:
(a) кредитних договорів, забезпечених нерухомістю або іншим порівнянним забезпеченням, що зазвичай використовується в державі-члені для житлової нерухомості, або забезпечених правами, пов’язаними з житловою нерухомістю; і
(b) кредитних договорів, метою яких є придбання або збереження прав власності на землю або на будівлю, яку вже побудували або планують побудувати.
2. Цю Директиву не застосовують до:
(a) Кредитних договорів на придбання з довічним утриманням, за якими кредитор:
(i) виплачує одноразову суму або періодичні платежі або іншим чином сплачує суму кредиту в обмін на суму, отриману від майбутнього продажу житлової нерухомості або прав, пов’язаних з житловою нерухомістю; і
(ii) не вимагатиме погашення кредиту до настання для споживача однієї або декількох конкретних життєвих ситуацій, визначених державою-членом, якщо тільки споживач не порушив свої договірні зобов’язання, що дозволяє кредиторам припинити кредитний договір;
(b) кредитних договорів, за якими працедавець надає кредит своїм працівникам для побічної діяльності і пропонує такий кредитний договір на безвідсотковій основі або з APRC нижчою, ніж ті, що переважають на ринку, і які зазвичай не пропонуються широкому загалу;
(c) кредитних договорів, за якими кредит надається на безвідсотковій основі і без будь-яких додаткових трат, за винятком таких, що покривають витрати, безпосередньо пов’язані із забезпеченням кредиту;
(d) кредитних договорів у формі овердафту, за якими кредит повинен бути погашений протягом одного місяця;
(e) кредитних договорів, які є результатом врегулювання, досягнутого в суді або іншому органі, передбаченому законодавством;
(f) кредитних договорів, що стосуються відтермінованого платежу, без комісій, існуючого боргу, і які не підпадають під дію пункту (а) параграфа 1.
3. Держави-члени можуть вирішити не застосовувати:
(a) статті 11 і 14 та додаток II стосовно кредитних договорів для споживачів, забезпечені нерухомістю або іншим порівнянним забезпеченням, що зазвичай використовується в державі-члені для житлової нерухомості, або забезпечені правами, пов’язаними з житловою нерухомістю, метою яких не є купівля житлової нерухомості або збереження прав на неї за умови, що держави-члени застосовують до таких кредитних договорів положення статей 4 і 5 та додатків II і III до Директиви 2008/48/ЄС;
(b) цю Директиву до кредитних договорів, пов’язаних із нерухомістю, якщо кредитний договір передбачає, що нерухомість в будь-якому випадку не буде використовуватися як будинок, квартира або інше місце проживання споживача або члена його сім’ї, а буде використовуватися як дім, квартира або інше місце проживання на основі договору оренди;
(c) цю Директиву до кредитних договорів, що стосуються кредитів, виданих обмеженому колу осіб відповідно до норми законодавства з метою, яка становить загальний інтерес, безвідсотково або за нижчою ставкою запозичення, ніж ті, що переважають на ринку, або на інших умовах, які є більш сприятливими для споживача, ніж ті, що переважають на ринку і з ставкою запозичення не вище, ніж ті, що переважають на ринку;
(d) цю Директиву до проміжних позик;
(e) цю Директиву до кредитних договорів, за якими кредитор є організацією в рамках статті 2(5) Директиви 2008/48/ЄС.
4. Держави-члени, які використовують опцію, згадану в пункті (b) параграфа 3 повинні забезпечити застосування на національному рівні належних рамок для цього типу кредиту.
5. Держави-члени, які використовують опцію, згадану в пункті (с) або (e) параграфа 3 повинні забезпечувати застосування адекватних альтернативних способів і методів реалізації, що забезпечують своєчасне отримання споживачами інформації про головні характеристики, ризики та вартість таких кредитних договорів на переддоговірній стадії, а також забезпечити, щоби реклама таких кредитних договорів була чесною, чіткою і не вводила в оману.