Позики в іноземній валюті
1. Держави-члени повинні забезпечити наявність чинних регулятивних рамок під час укладання кредитного договору, якщо він стосується позики в іноземній валюті, щоби забезпечити щонайменше таке:
(a) споживач має право конвертувати валюту кредитного договору в альтернативну валюту, за встановлених умов; або
(b) запроваджені інші механізми для обмеження валютного ризику, якому піддається споживач в рамках кредитного договору.
2. Альтернативною валютою, зазначеною в пункті (а) параграфа 1 повинна бути або:
(a) валюта, в якій споживач в основному одержує дохід або має активи, з яких буде погашатися кредит, як зазначено на момент останнього оцінювання кредитоспроможності щодо кредитного договору; або
(b) валюта держави-члена, в якій споживач або був резидентом на момент укладення кредитного договору, або є резидентом на даний момент.
Держави-члени можуть визначити, чи обидва варіанти, зазначені в пунктах (а) і (b) першого підпараграфа, доступні споживачу чи тільки один, або можуть дозволити кредиторам визначити, чи обидва варіанти, зазначені в пунктах (а) і (b) першого підпараграфа, доступні споживачу чи тільки один.
3. Якщо споживач має право конвертувати валюту кредитний договір в альтернативну валюту відповідно до пункту (а) параграфа 1, держави-члени повинні забезпечити, щоби використовуваний для конвертації обмінний курс був ринковим обмінним курсом, застосовним у день здійснення конвертації, якщо інше не передбачено в кредитному договорі.
4. Держави-члени повинні забезпечити, щоби кредитор регулярно попереджав споживача на папері або на іншому довговічному носії - якщо споживач має позику в іноземній валюті - принаймні якщо загальна сума, яку повинен сплатити споживач, що залишається непогашеною, або регулярні внески на погашення відрізняються більш ніж на 20% від значення, яке можна отримати використавши обмінний курс валюти кредитного договору до валюти держави-члена, застосовний на дату укладення кредитного договору. Попередження повинно інформувати споживача про збільшення загальної суми, яку повинен сплатити споживач, встановлювати, якщо застосовно, право на конвертацію в альтернативну валюту і про умови такої конвертації, а також пояснювати будь-які інші застосовні механізми обмеження валютного ризику, якому піддається споживач.
5. Держави-члени можуть додатково регулювати позики в іноземній валюті за умови, що такі нормативні акти не застосовуватимуться зі зворотною силою.
6. Необхідно розкривати споживачеві механізми, застосовні відповідно до цієї статті, в ESIS та в кредитному договорі. Якщо кредитний договір не передбачає обмежень валютного ризику, якому споживач піддається через коливання курсу валют, що становлять менш ніж 20%, ESIS повинна містити умовний приклад впливу 20%-го коливання курсу валют.