Стандарти консультаційних послуг
1. Держави-члени повинні забезпечувати, щоби кредитор, кредитний посередник або призначений представник прямо інформували споживача, чи надаються або можуть бути надані консультаційні послуги споживачу в контексті відповідної трансакції.
2. Держави-члени повинні забезпечувати, щоб перед наданням консультаційних послуг або, якщо застосовно, укладенням договору на надання консультаційних послуг, кредитор, кредитний посередник або призначений представник надавав споживачеві, на папері або іншому довговічному носії, таку інформацію:
(a) чи ґрунтуватиметься така рекомендація на розгляді лише їхнього власного спектра продуктів відповідно до пункту (b) параграфа 3, чи широкого спектра продуктів з усього ринку відповідно до пункту (с) параграфа 3, так, щоби споживач міг зрозуміти, на основі чого надано таку рекомендацію;
(b) якщо застосовно, збір, який споживач повинен сплатити за консультаційні послуги або метод обчислення такої суми, якщо її не можна встановити на момент розкриття інформації.
Інформацію, зазначену в пунктах (а) і (b) першого підпараграфа, можна надавати споживачеві у вигляді додаткової переддоговірної інформації.
3. Якщо споживачам надаються консультаційні послуги, держави-члени повинні забезпечити, на додаток до вимог, викладених у статтях 7 і 9, щоб:
(a) кредитори, кредитні посередники або уповноважені представники отримували необхідну інформацію щодо особистої ситуації та фінансового становища споживча, його вподобань та цілей, щоби порекомендувати прийнятні кредитні договори. Таке оцінювання повинно базуватись на актуальній на той час інформації і враховувати розумні припущення про ризики для ситуації споживача протягом усього строку дії запропонованого кредитного договору;
(b) кредитори, прив’язані кредитні посередники або призначені представники прив’язаних кредитних посередників розглядали достатньо велику кількість кредитних договорів у межах свого спектра продуктів і рекомендували кредитний договір або декілька кредитних договорів зі свого спектра продуктів, який (які) підходить потребам, фінансовому становищу і особистим обставинам споживача;
(c) неприв’язані кредитні посередники або призначені представники неприв’язаних кредитних посередників розглядали достатньо велику кількість кредитних договорів, які надають на ринку, і рекомендували кредитний договір або декілька кредитних договорів, які надають на ринку, який (які) відповідає (відповідають) потребам, фінансовому становищу і особистим обставинам споживача;
(d) кредитори, кредитні посередники або призначені представники діяли в найкращих інтересах споживача шляхом:
(i) інформування самих себе про потреби споживача та його обставини; і
(ii) рекомендування прийнятних кредитних договорів згідно з пунктами (а), (b) і (с); і
(e) кредитори, кредитні посередники або призначені представники надавали споживачеві свою рекомендацію на папері або на іншому довговічному носії.
4. Держави-члени можуть заборонити використання термінів «консультація» і «консультант» або подібних термінів, якщо консультаційні послуги споживачам надають кредитори, прив’язані кредитні посередники або призначені представники прив’язаних кредитних посередників.
Якщо держави-члени не забороняють використання термінів «консультація» та «консультант», вони повинні встановити такі умови використання термінів «незалежна консультація» або «незалежний консультант» для кредиторів, кредитних посередників або призначених представників, які надають консультаційні послуги:
(a) кредитори, кредитні посередники або призначені представники розглядають достатньо велику кількість кредитних договорів, які надають на ринку; і
(b) кредитори, кредитні посередники або призначені представники не отримують винагороду за такі консультаційні послуги від одного або декількох кредиторів.
Пункт (b) другого підпараграфа застосовується лише якщо кількість відповідних кредиторів не становить більшість ринку.
Держави-члени можуть встановлювати суворіші вимоги до використання кредиторами, кредитними посередниками або призначеними представниками термінів «незалежна консультація» або «незалежний консультант», в тому числі заборону отримувати винагороду від кредитора.
5. Держави-члени можуть передбачати для кредиторів, кредитних посередників і призначених представників зобов'язання попереджати споживача, якщо - з урахуванням фінансового становища споживача - кредитний договір може становити особливий ризик для споживача.
6. Держави-члени повинні забезпечити, щоб консультаційні послуги надавали лише кредитори, кредитні посередники або призначені представники.
Держави-члени можуть вирішити не застосовувати перший підпараграф до осіб:
(a) які здійснюють діяльність в сфері кредитного посередництва, вказану в пункті 5 статті 4, або надають консультаційні послуги, в рамках яких здійснюється така діяльність, або якщо послуги надаються на нерегулярній основі в ході професійної діяльності, і цю діяльність регулюють правові або регулятивні норми або кодекс поведінки щодо такої професії, що не виключає здійснення такої діяльності чи надання таких послуг;
(b) які є спеціалістами з питань неплатоспроможності та надають консультаційні послуги в контексті управління існуючими боргами, якщо таку діяльність регулюють правові або регулятивні норми, або публічні чи добровільні послуги консультування щодо заборгованості, не на комерційній основі; або
(c) які надають консультаційні послуги та не є кредиторами, кредитними посередниками або призначеними представниками, якщо такі особи мають допуск та нагляд за ними здійснюють компетентні органи згідно з вимогами до кредитних посередників відповідно до цієї Директиви.
Особи, які користуються відмовою, зазначеною у другому підпараграфі, не повинні користуватися правом надавати послуги на всій території Союзу, зазначеним у статті 32(1).
7. Ця стаття не обмежує статтю 16 і компетенцію держав-членів забезпечувати можливість надання послуг споживачам, щоб допомогти їм зрозуміти власні фінансові потреби і зрозуміти, які типи продуктів вірогідно задовольнять такі потреби.