Зобов’язання оцінювати кредитоспроможність споживача
1. Держави-члени повинні забезпечити, щоби до укладення кредитного договору кредитор провів ретельне оцінювання кредитоспроможності споживача. Таке оцінювання повинно належним чином враховувати чинники, що стосуються підтвердження можливості споживача виконати свої зобов’язання за кредитним договором.
2. Держави-члени повинні забезпечити, щоби процедури та інформація, на яких базується таке оцінювання, були встановлені, задокументовані та щоби їх підтримували.
3. Оцінюючи кредитоспроможність, не потрібно покладатись переважно на вартість житлової нерухомості, що перевищує суму кредиту, або на припущення, що вартість житлової нерухомості збільшиться, якщо тільки кредитний договір не було укладено з метою будівництва або реконструкції житлової нерухомості.
4. Держави-члени повинні забезпечити, щоби кредитор, якщо він укладає кредитний договір зі споживачем, не міг згодом скасувати або змінити кредитний договір на шкоду споживачеві на тій підставі, що оцінювання кредитоспроможності було проведено неправильно. Цей параграф не можна застосовувати, якщо було доведено, що споживач свідомо не надав або спотворив інформацію у розумінні статті 20.
5. Держави-члени повинні забезпечити, щоб:
(a) кредитор надавав кредит споживачу тільки якщо результат оцінювання кредитоспроможності вказує на те, що зобов’язання, які випливають із кредитного договору, можуть бути виконані у спосіб, який вимагає такий договір;
(b) відповідно до статті 10 Директиви 95/46/ЄС, кредитор заздалегідь інформує споживача про те, що необхідно звірятися з базою даних;
(c) якщо заявку на кредит відхилено, кредитор негайно інформує споживача про відмову та, якщо застосовно, про те, що рішення базується на автоматизованому опрацюванні даних. Якщо таке відхилення базується на результатах звіряння з базою даних, кредитор повинен проінформувати споживача про результат такої звірки та про базу даних, з якою звірялися.
6. Держави-члени повинні забезпечити, щоби кредитоспроможність споживача була повторно оцінена на основі оновленої інформації до будь-якого значного збільшення загальної суми кредиту, наданого після укладення кредитного договору, якщо такий додатковий кредит не був передбачений і включений до первісного оцінювання кредитоспроможності.
7. Ця стаття не обмежує Директиву 95/46/ЄС.