Процедури поводження з продуктами, що становлять ризик на національному рівні
1. Якщо органи ринкового нагляду однієї з держав-членів мають достатні підстави вважати, що продукт, на який поширюється ця Директива, становить ризик для здоров’я чи безпеки осіб, майна чи довкілля, вони повинні провести оцінювання щодо продукту із врахуванням відповідних вимог, встановлених у цій Директиві. Відповідні суб’єкти господарювання або приватний імпортер повинні за необхідності співпрацювати із органами ринкового нагляду.
У випадку суб’єкта господарювання, якщо під час такого оцінювання органи ринкового нагляду встановлюють факт невідповідності продукту вимогам, встановленим у цій Директиві, вони повинні невідкладно вимагати від відповідного суб’єкта господарювання вчинити належні коригувальні дії для приведення продукту у відповідність таким вимогам, вилучити продукт з обігу або відкликати його протягом розумного періоду часу, сумірного з характером ризику - за їхнім приписом.
У випадку приватного імпортера, якщо під час такого оцінювання органи ринкового нагляду встановлюють факт невідповідності продукту вимогам, встановленим у цій Директиві, приватного імпортера необхідно невідкладно повідомити про проведення належних коригувальних заходів для приведення продукту у відповідність таким вимогам, призупинення введення продукту в експлуатацію або призупинення використання продукту, сумірно з характером ризику.
Органи ринкового нагляду відповідно інформують про це нотифікований орган.
Статтю 21 Регламенту (ЄС) № 765/2008 необхідно застосовувати до заходів, вказаних у другому та третьому підпараграфах цього параграфа.
2. Якщо органи ринкового нагляду вважають, що невідповідність не обмежується їхньою національною територію, вони повинні поінформувати Комісію та інші держави-члени про результати оцінювання та про дії, вчинення яких вони вимагали від відповідного суб’єкта господарювання.
3. Суб’єкт господарювання повинен забезпечити вчинення належних коригувальних дій щодо всіх відповідних продуктів, які він надав на ринку на території Союзу.
Приватний імпортер повинен забезпечити вчинення належних коригувальних дій щодо продукту, який він імпортував в Союз для власного користування.
4. Якщо відповідний суб’єкт господарювання не вживає необхідних коригувальних дій протягом періоду, вказаного в другому підпараграфі параграфа 1, органи ринкового нагляду повинні вжити усіх належних тимчасових заходів для заборони чи обмеження продукту, наданого на їхньому національному ринку, вилучення продукту з обігу або його відкликання.
Якщо приватний імпортер не вчиняє необхідні коригувальні дії, органи ринкового нагляду повинні вжити усіх належних попередніх заходів для заборони введення в експлуатацію продукту або заборони чи обмеження використання продукту на їхній території.
Органи ринкового нагляду повинні невідкладно інформувати Комісію та інші держави-члени про такі заходи.
5. Інформація, вказана в параграфі 4, повинна містити усі наявні відомості, зокрема дані, необхідні для ідентифікації продукту, що не відповідає вимогам, походження продукту, характер ймовірної невідповідності та пов’язаний з цим ризик, характер та тривалість вжитих заходів, а також аргументи, надані відповідним суб’єктом господарювання або приватним імпортером. Зокрема, органи ринкового нагляду повинні вказати, чи зумовлена невідповідність продукту:
(a) недотриманням продуктом вимог щодо здоров’я та безпеки осіб, захисту майна чи довкілля, встановлених у цій Директиві; або
(b) недоліками в гармонізованих стандартах, вказаних у статті 14, на яких ґрунтується презумпція відповідності.
6. Держави-члени, інші ніж держава-член, що ініціює процедуру відповідно до цієї статті, повинні негайно поінформувати Комісію та інші держави-члени про будь-які ухвалені інструменти та надати будь-яку іншу додаткову інформацію, якою вони володіють, щодо невідповідності певного продукту, а також у разі незгоди з нотифікованим національним заходом, про свої заперечення.
7. Якщо протягом трьох місяців після отримання інформації, вказаної в параграфі 4, ані держава-член, ані Комісія не висловили жодних заперечень щодо тимчасового заходу, вжитого державою-членом, такий захід необхідно вважати виправданим.
8. Держави-члени повинні забезпечити вжиття належних обмежувальних заходів щодо відповідного продукту, таких як негайне вилучення продукту з обігу на їхніх ринках.