Адміністративні санкції й інші адміністративні заходи
1. Без обмеження наглядових повноважень компетентних органів, зазначених у статті 64, та права держав-членів передбачати і накладати кримінальні санкції, держави-члени встановлюють правила щодо адміністративних санкцій та інших адміністративних заходів стосовно порушень національних положень, які транспонують цю Директиву та Регламент (ЄС) № 575/2013, і вживають усіх необхідних заходів для забезпечення їх імплементації. Якщо держави-члени вирішують не встановлювати правила щодо адміністративних санкцій за порушення, які регулюються національним кримінальним правом, вони передають Комісії відповідні положення кримінального права. Адміністративні санкції й інші адміністративні заходи повинні бути дієвими, пропорційними і стримувальними.
2. Держави-члени повинні забезпечити, щоб у випадку застосування зобов’язань, зазначених у параграфі 1, до установ, фінансових холдингових компаній і фінансових холдингових компаній змішаного типу, у разі порушення національних положень, які транспонують цю Директиву, або Регламенту (ЄС) № 575/2013, могли застосовуватися санкції, з урахуванням умов, встановлених у національному законодавстві, до членів органу управління й інших фізичних осіб, які відповідно до національного законодавства несуть відповідальність за порушення.
3. Компетентні органи повинні мати всі повноваження щодо збору інформації і проведення розслідування, необхідні для виконання їхніх функцій. Без обмеження інших релевантних положень, встановлених у цій Директиві та Регламенті (ЄС) № 575/2013, такі повноваження включають:
(a) повноваження вимагати від зазначених нижче фізичних або юридичних осіб надання всієї інформації, яка є необхідною для виконання завдань компетентних органів, у тому числі інформації, яка повинна надаватися з періодичними інтервалами та у визначених форматах в наглядових та відповідних статистичних цілях:
(i) від установ, що мають осідок у відповідній державі-члені;
(ii) від фінансових холдингових компаній, що мають осідок у відповідній державі-члені;
(iii) від фінансових холдингових компаній змішаного типу, що мають осідок у відповідній державі-члені;
(iv) від холдингових компаній зі змішаною діяльністю, що мають осідок у відповідній державі-члені;
(v) від осіб, що належать до суб’єктів, зазначених у пунктах (i)-(iv);
(vi) від третіх сторін, яким суб’єкти, зазначені у пунктах (i)-(iv), віддали на аутсорс виконання операційних функцій або діяльності;
(b) повноваження вести всі необхідні розслідування щодо будь-якої особи, вказаної у пунктах (a)(i)-(vi), що має осідок або розташована у відповідній державі-члені, якщо необхідно виконувати завдання компетентних органів, у тому числі:
(i) право вимагати подання документів;
(ii) перевіряти бухгалтерські книги і записи осіб, зазначених у пунктах (a)(i)-(vi), та робити копії або виписки з таких бухгалтерських книг і записів;
(iii) отримувати письмові або усні пояснення від будь-якої особи, зазначеної у пунктах (a)(i)-(vi), або їхніх представників чи персоналу; та
(iv) опитувати будь-яку іншу особу, яка надає згоду на опитування з метою збору інформації стосовно предмету розслідування;
(c) право, з урахуванням інших умов, встановлених законодавством Союзу, проводити всі необхідні інспектування у робочих приміщеннях юридичних осіб, зазначених у пунктах (a)(i)-(vi), та будь-якої іншої компанії, що охоплюється консолідованим наглядом, якщо компетентним органом є орган, що здійснює консолідований нагляд, за умови попереднього повідомлення відповідних компетентних органів. Якщо згідно з національним правом інспекція вимагає дозволу судового органу, необхідно звернутися за отриманням такого дозволу.