1. Без обмеження статей 12-15 Директиви 2000/31/ЄС, держави-члени повинні забезпечити, щоб провайдери платформ спільного доступу до відео які перебувають під їхньою юрисдикцією, вживали належних заходів для захисту:
(a) неповнолітніх від програм, відео, створених користувачами, та аудіовізуальних комерційних повідомлень, які можуть завдати шкоди їх фізичному, психічному або моральному розвитку відповідно до статті 6a(1);
(b) загальної громадськості від програм, відео, створених користувачами, та аудіовізуальних комерційних повідомлень, що підбурюють до насильства або ненависті, спрямовані проти груп осіб або членів груп із будь-яких причин, зазначених у статті 21 Хартії;
(c) загальної громадськості від програм, відео, створених користувачами, та аудіовізуальних комерційних повідомлень, що містять контент, розповсюдження якого вважається діяльністю, що підпадає під визначення кримінального злочину згідно з правом Союзу, а саме: публічне провокування до вчинення терористичних злочинів як визначено у статті 5 Директиви (ЄС) 2017/541, злочини щодо дитячої порнографії як визначено у статті 5(4) Директиви Європейського Парламенту і Ради 2011/93/ЄС ( - 1), та злочини щодо расизму та ксенофобії як визначено у статті 1 Рамкового Рішення 2008/913/ЮВС.
2. Держави-члени забезпечують відповідність провайдерів платформ спільного доступу до відео, які перебувають під їхньою юрисдикцією, вимогам статті 9(1) стосовно аудіовізуальних комерційних повідомлень, щодо яких такі провайдери платформ спільного доступу до відео здійснюють маркетинг, продаж або упорядкування.
Держави-члени забезпечують вжиття провайдерами платформ спільного доступу до відео, які перебувають під їхньою юрисдикцією, належних заходів для забезпечення дотримання вимог статті 9(1) стосовно аудіовізуальних комерційних повідомлень, щодо яких такі провайдери платформ спільного доступу до відео не здійснюють маркетинг, продаж або упорядкування, беручи до уваги обмежений контроль, який такі провайдери платформ спільного доступу до відео здійснюють щодо таких аудіовізуальних комерційних повідомлень.
Держави-члени повинні забезпечити, щоб провайдери платформ спільного доступу до відео чітко інформували користувачів, коли програми та відео, створені користувачами, містять аудіовізуальні комерційні повідомлення, за умови що такі повідомлення були заявлені згідно з пунктом (c) третього підпараграфа параграфа 3 або що провайдеру відомо про цей факт.
Держави-члени повинні заохочувати використання співрегулювання та сприяти впровадженню саморегулювання через кодекси поведінки, як передбачено у статті 4a(1), що має на меті ефективне зниження впливу на дітей аудіовізуальних комерційних повідомлень стосовно харчових продуктів та напоїв, що містять поживні речовини та речовини з поживним або фізіологічним ефектом, зокрема жири, трансжирні кислоти, сіль або соду та цукор, надмірне вживання яких у загальному раціоні не рекомендується. Такі кодекси повинні бути спрямовані на те, щоб аудіовізуальні комерційні повідомлення не наголошували на позитивних якостях поживних аспектів таких харчових продуктів та напоїв.
3. Для цілей параграфів 1 та 2, повинні бути визначені належні заходи у світлі характеру відповідного контенту, його потенційної шкоди, характеристик категорій осіб, які підлягають захисту, та прав і законних інтересів про які йде мова, у тому числі тих, що стосуються провайдерів платформ спільного доступу до відео та користувачів, які створили або вивантажили контент, а також із урахуванням загальних суспільних інтересів.
Держави-члени повинні забезпечити, щоб усі провайдери платформ спільного доступу до відео, які перебувають під їхньою юрисдикцією, застосовували такі заходи. Такі заходи повинні бути практично здійсненними та пропорційними, при цьому вони повинні враховувати розмір платформи спільного доступу до відео та характер послуг, які вони надають. Такі заходи не повинні призводити до будь-яких заходів контролю ex-ante або фільтрування вивантаженого контенту, які не відповідають статті 15 Директиви 2000/31/ЄС. Для цілей захисту неповнолітніх, як передбачено у пункті (a) параграфа 1 цієї статті, найбільш шкідливий контент повинен бути предметом найсуворіших заходів контролю доступу.
Такі заходи повинні складатися із, залежно від випадку:
(a) включення та застосування вимог, зазначених у параграфі 1, до умов та положень надання послуг платформ спільного доступу до відео;
(b) включення та застосування вимог, визначених у статті 9(1), до умов та положень надання послуг платформ спільного доступу до відео стосовно аудіовізуальних комерційних повідомлень, щодо яких провайдери платформ спільного доступу до відео не здійснюють маркетинг, продаж або упорядкування;
(c) впровадження функціональності для користувачів, які вивантажують відео, створені користувачами, яка дає їм змогу заявляти про те, що такі відео містять аудіовізуальні комерційні повідомлення, якщо це їм відомо або якщо можливо обґрунтовано очікувати, що їм це відомо;
(d) створення та забезпечення функціонування прозорих та дружніх до користувачів механізмів, які дають користувачам платформ спільного доступу повідомляти або позначати до відома провайдера платформи спільного доступу до відео відповідний контент, зазначений у параграфі 1, розміщений на його платформі;
(e) створення та забезпечення функціонування систем, через які провайдери платформ спільного доступу до відео пояснюють користувачам платформ спільного доступу, яке значення надається повідомленням та позначенням, згаданим у пункті (d);
(f) створення та забезпечення функціонування системи перевірки віку для користувачів платформ спільного доступу щодо контенту, який може завдати шкоди фізичному, психічному або моральному розвитку неповнолітніх;
(g) створення та забезпечення функціонування легких у користуванні систем, які дозволяють користувачам платформ спільного доступу виставляти рейтинг контенту, зазначеного у параграфі 1;
(h) створення систем батьківського контролю, які є підконтрольними кінцевим користувачам стосовно контенту, який може завдати шкоди фізичному, психічному або моральному розвитку неповнолітніх;
(i) створення та забезпечення функціонування прозорих, легких у користуванні та ефективних процедур для опрацювання та врегулювання скарг користувачів, поданих провайдеру платформи спільного доступу до відео, запроваджених на виконання заходів, зазначених у пунктах (d)-(h);
(j) запровадження ефективних заходів та інструментів з підвищення медіаграмотності та підвищення обізнаності користувачів про такі заходи та інструменти.
Персональні дані неповнолітніх, які зібрано або в інший спосіб згенеровано провайдерами платформ спільного доступу до відео відповідно до пунктів (f) та (h) третього підпараграфа, не повинні опрацьовуватися для комерційних цілей, таких як прямий маркетинг, профайлінг та рекламування з поведінковим таргетингом.
4. Для цілей впровадження заходів, зазначених у параграфах 1 та 3 цієї статті, держави-члени повинні заохочувати використання співрегулювання, як передбачено у статті 4a(1).
5. Держави-члени повинні запровадити необхідні механізми для оцінки доцільності заходів, зазначених у параграфі 3, яких вживають провайдери платформ спільного доступу до відео. Держави-члени повинні доручити проведення оцінювання таких заходів національним регуляторним органам.
6. Держави-члени можуть встановлювати обов’язок використання провайдерами платформ спільного доступу до відео заходів, які є більш детальними або суворішими, ніж заходи, визначені у параграфі 3 цієї статті. При ухваленні інструментів, що впроваджують такі заходи, держави-члени повинні дотримуватися вимог, встановлених застосовним правом Союзу, зокрема, передбачених статтями 12-15 Директиви 2000/31/ЄС або статтею 25 Директиви 2011/93/ЄС.
7. Держави-члени повинні забезпечити доступність засобів позасудового захисту для врегулювання спорів, що можуть виникати між користувачами та провайдерами платформ спільного доступу до відео стосовно застосування параграфів 1 та 3. Такі механізми повинні сприяти неупередженому врегулюванню спорів і не повинні позбавляти користувача правового захисту, передбаченого національним правом.
8. Держави-члени повинні гарантувати, що у користувачів збережеться право на судовий захист своїх прав, пов'язаних із провайдерами платформ спільного доступу до відео згідно з параграфами 1 та 3.
9. Комісія заохочує провайдерів платформ спільного доступу до відео обмінюватися найкращими практиками щодо кодексів поведінки зі співрегулювання, зазначених у параграфі 4.
10. Держави-члени та Комісія можуть сприяти впровадженню саморегулювання через кодекси поведінки Союзу, як зазначено у статті 4a(2).