Позови щодо винесення судових приписів
1. Держави-члени повинні призначити суди чи адміністративні органи, компетентні ухвалювати рішення за судовими провадженнями, розпочатими кваліфікованими суб’єктами в розумінні статті 3, які звертаються:
(a) за рішенням щодо якомога скорішого припинення або заборони будь-якого порушення, у відповідних випадках за спрощеною процедурою;
(b) у відповідних випадках, за вжиттям таких заходів, як опублікування такого рішення в повному чи скороченому обсязі в такій формі, яку вважатимуть за доцільну, та/або опублікування коригувальної заяви з метою подолання тривалих наслідків такого порушення;
(c) якщо це дозволено в рамках правової системи відповідної держави-члена, за рішенням щодо виплати відповідачем, який програє справу, до державного бюджету або будь-якому вигодонабувачу, призначеному відповідно до національного законодавства, у разі невиконання таким відповідачем рішення в строки, вказані судами чи адміністративними органами, фіксованої суми за кожен день затримки або іншої суми, передбаченої в національному законодавстві, з метою забезпечення виконання відповідних рішень.
2. Ця Директива не обмежує норм міжнародного приватного права стосовно застосовного права, яким, як правило, є право держави-члена, в якій було вчинено відповідне порушення, або право держави-члена, у якій зафіксовані наслідки такого порушення.