Слідчі органи
1. Держави-члени повинні забезпечувати проведення розслідувань щодо безпеки під відповідальністю неупередженого постійного слідчого органу, якому надано необхідні повноваження, слідчими з відповідною кваліфікацією, компетентними в питаннях, пов’язаних із нещасними випадками та інцидентами на морі.
Для проведення неупередженого розслідування щодо безпеки слідчий орган повинен бути незалежним у своїй організації, організаційно-правовій формі та виробленні й ухваленні рішень від будь-якої сторони, інтереси якої можуть суперечити дорученим йому завданням.
Держави-члени, які не мають виходу до моря, не мають ані суден, ані суден, що плавають під їхнім прапором, визначать незалежний координаційний центр для співпраці під час розслідування відповідно до статті 5(1)(c).
2. Слідчий орган повинен забезпечувати, щоб окремі слідчі мали практичні знання та досвід у тих предметних галузях, які стосуються їхніх звичайних слідчих обов’язків. Крім того, слідчий орган повинен забезпечувати за необхідності безперешкодний доступ до відповідних експертних знань.
3. Діяльність, доручена слідчому органу, може поширюватися на збирання та аналізування даних, які стосуються безпеки на морі, зокрема для цілей запобігання, за умови, що така діяльність не впливає на його незалежність або не накладає на нього відповідальність у регуляторних, адміністративних питаннях чи питаннях стандартизації.
4. Держави-члени, які діють у рамках своїх відповідних правових систем, повинні забезпечувати надання слідчим свого слідчого органу або будь-якого іншого слідчого органу, якому вони делегували завдання з проведення розслідування щодо безпеки, у відповідних випадках у співпраці з органами, відповідальними за судове розслідування, будь-якої інформації, яка стосується проведення розслідування щодо безпеки, та, відповідно, повноважень:
(a) отримувати вільний доступ до будь-якої відповідної території чи місця нещасного випадку, а також до будь-якого судна, його останків чи конструкції, включно з вантажем, обладнанням чи уламками;
(b) забезпечувати негайне складення переліку доказів та контрольовані пошук і вивезення останків, уламків або інших елементів чи речовин для вивчення або аналізу;
(c) вимагати вивчення чи аналізу предметів, згаданих у пункті (b), та отримувати вільний доступ до результатів такого вивчення чи аналізу;
(d) отримувати вільний доступ до будь-якої релевантної інформації та записаних даних, у тому числі даних РДР, які стосуються судна, рейсу, вантажу, екіпажу або будь-якої іншої особи, об’єкта, умови чи обставини, копіювати та використовувати їх;
(e) отримувати вільний доступ до результатів експертизи тіл жертв або досліджень зразків, узятих із тіл жертв;
(f) вимагати й отримувати вільний доступ до результатів експертизи осіб, залучених до експлуатації судна, або будь-якої іншої відповідної особи або до результатів досліджень узятих у них зразків;
(g) опитувати свідків за відсутності будь-якої особи, інтереси якої могли би вважатися такими, що перешкоджають розслідуванню щодо безпеки;
(h) одержувати записи про огляд та релевантну інформацію, яку зберігає держава прапора, власники судна, класифікаційні товариства чи будь-яка інша релевантна сторона, якщо ці сторони або їхні представники мають осідок у державі-члені;
(i) звертатися по допомогу до відповідних органів влади у відповідних державах, у тому числі до сюрвеєрів, службовців берегової охорони, операторів служб регулювання руху суден, пошуково-рятувальних команд, пілотів або іншого портового або суднового персоналу держави прапора та держави порту.
5. Слідчий орган повинен мати можливість негайно реагувати на повідомлення про нещасний випадок, коли б вони не надходили, та отримувати достатньо ресурсів для незалежного виконання своїх функцій. Його слідчі повинні мати статус, що надає їм необхідні гарантії незалежності.
6. Слідчий орган може поєднувати свої завдання відповідно до цієї Директиви з роботою з розслідування подій, які не є нещасними випадками на морі, за умови, що такі розслідування не загрожують його незалежності.