1. Зважаючи на рівень популяції, географічне розповсюдження та рівень відтворювання в межах Співтовариства, національне законодавство може дозволяти полювання на види, наведені у додатку II. Держави-члени забезпечують, щоб полювання на ці види не загрожувало заходам із збереження, що вживаються на території їх поширення.
2. На види, зазначені у частині А додатка II можна полювати у географічній морській зоні та на суходолі, де застосовується ця Директива.
3. На види, зазначені у частині В додатка II, можна полювати лише у державах-членах, де вони зазначені.
4. Держави-члени забезпечують, щоб практика полювання, включаючи соколине полювання, якщо таке практикують, що здійснюється відповідно до чинних норм національного законодавства, відповідала принципам розумного використання і екологічно збалансованого контролю за видами відповідних птахів, а також щоб така практика узгоджувалася, коли йдеться про популяцію цих видів, зокрема мігруючих видів, із заходами, що випливають із статті 2.
Вони, зокрема, стежать, щоб полювання на види, щодо яких застосовуються норми законів про полювання, не здійснювалося під час періоду виведення та під час різних стадій репродукції.
Стосовно мігруючих видів, держави-члени стежать, зокрема за тим, щоб полювання на види, щодо яких застосовуються правила полювання, не здійснювалося під час репродуктивного періоду або під час їх повернення до місць виведення.
Держави-члени надсилають Комісії всю відповідну інформацію щодо практичного застосування їхніх правил полювання.