Передача або оренда індивідуальних прав користування радіочастотами
1. Держави-члени повинні забезпечити можливість для суб’єктів господарювання передавати або надавати в оренду іншим суб’єктам господарювання, відповідно до умов надання права користування радіочастотами та відповідно до національних процедур, індивідуальні права користування радіочастотами у смугах, щодо яких це передбачено в імплементаційних інструментах, ухвалених відповідно до параграфа 3.
В інших смугах держави-члени можуть також передбачати передачу або надання в оренду індивідуальних прав користування радіочастотами суб’єктів господарювання іншим суб’єктам господарювання відповідно до національних процедур.
Умови надання індивідуальних прав користування радіочастотами продовжують застосовуватися після передачі або надання в оренду, якщо компетентні національні органи не передбачили іншого.
Держави-члени можуть також вирішити, що положення цього параграфа не можна застосовувати у разі, якщо суб’єкт господарювання від початку отримав індивідуальне право користування радіочастотами безкоштовно.
2. Держави-члени повинні забезпечувати повідомлення компетентного національного органу, відповідального за надання індивідуальних прав користування радіочастотами, та оприлюднення інформації про намір суб’єкта господарювання передати свої права користування радіочастотами, а також про їх фактичну передачу відповідно до національних процедур. Якщо використання радіочастотного спектра було гармонізоване шляхом застосування Рішення № 676/2002/ЄС (Рішення про радіочастотний спектр) або інших інструментів Співтовариства, то будь-яка така передача повинна відповідати такому гармонізованому використанню.
3. Комісія може ухвалювати відповідні імплементаційні інструменти для визначення смуг, щодо яких суб’єкти господарювання можуть передавати або надавати в оренду права користування радіочастотами один одному. Такі інструменти не повинні поширюватися на частоти, що використовуються для мовлення.
Такі технічні імплементаційні інструменти, призначені внести зміни до несуттєвих елементів цієї Директиви шляхом її доповнення, ухвалюють відповідно до регуляторної процедури з ретельним вивченням, зазначеної в статті 22(3).»;
12) до статті 10 внести такі зміни:
(a) текст параграфів 1 і 2 викласти в такій редакції:
«1. Держави-члени повинні забезпечувати здійснення національними регуляторними органами контролю за наданням прав користування всіма національними номерними ресурсами і управлінням національними планами нумерації. Держави-члени повинні забезпечувати надання адекватних номерів та діапазонів нумерації для всіх загальнодоступних електронних комунікаційних послуг. Національні регуляторні органи повинні встановити об’єктивні, прозорі та недискримінаційні процедури надання прав користування національними номерними ресурсами.
2. Національні регуляторні органи повинні забезпечувати застосування національних планів та процедур нумерації у спосіб, що забезпечує однакове ставлення до всіх надавачів загальнодоступних електронних комунікаційних послуг. Зокрема, держави-члени повинні забезпечувати, щоб суб’єкт господарювання, якому надано права користування діапазоном номерів, не дискримінував інших надавачів електронних комунікаційних послуг щодо послідовностей номерів, використовуваних для надання доступу до їхніх послуг.»;
(b) текст параграфа 4 викласти в такій редакції:
«4. Держави-члени повинні підтримувати гармонізацію конкретних номерів або номерних діапазонів в межах Співтовариства, якщо це сприяє як функціонуванню внутрішнього ринку, так і розвитку пан’європейських послуг. Комісія може ухвалювати відповідні технічні імплементаційні інструменти з цього питання.
Такі інструменти, призначені внести зміни до несуттєвих елементів цієї Директиви шляхом її доповнення, ухвалюють відповідно до регуляторної процедури з ретельним вивченням, зазначеної в статті 22(3).»;
13) до статті 11 внести такі зміни:
(a) перший абзац другого підпараграфа параграфа 1 викласти в такій редакції:
«- діє на основі простих, ефективних, прозорих і загальнодоступних процедур, які застосовують без дискримінації і без затримок, і у будь-якому разі ухвалює рішення протягом шести місяців з моменту подання заяви, за винятком випадків примусового відчуження майна, та»;
(b) текст параграфа 2 викласти в такій редакції:
«2. Держави-члени повинні забезпечувати ефективне структурне відокремлення функції, відповідальної за надання прав, зазначених у параграфі 1, від діяльності, пов’язаної із власністю або контролем, у разі якщо органи публічної або місцевої влади зберігають у власності суб’єкти господарювання, що експлуатують електронні комунікаційні мережі загального користування та/або надають загальнодоступні електронні комунікаційні послуги, або контроль над ними.»;
14) текст статті 12 викласти в такій редакції:
«Стаття 12
Колокація та спільне використання елементів мережі та пов’язаних засобів для надавачів електронних комунікаційних мереж
1. Якщо суб’єкт господарювання, який надає електронні комунікаційні мережі, має право відповідно до національного законодавства встановлювати засоби на об’єктах публічної або приватної власності, над ними або під ними, або скористатися процедурою примусового відчуження майна або користування ним, то національні регуляторні органи, беручи до уваги принцип пропорційності, повинні мати змогу вводити зобов’язання щодо спільного користування такими засобами або майном, включно з будівлями, кабельними вводами будівель, електропроводкою будівель, опорами, антенами, вежами та іншими опорними конструкціями, каналами, трубами для прокладання кабелів, люками, телекомунікаційними шафами.
2. Держави-члени можуть зобов’язувати володільців прав, зазначених у параграфі 1, спільно використовувати засоби або майно (включно із фізичною колокацією) або вживати заходів для сприяння координації громадських робіт з метою захисту довкілля, громадського здоров’я, громадської безпеки або для досягнення цілей планування населених пунктів, і тільки після відповідного періоду консультацій з громадськістю, в ході яких усім заінтересованим сторонам надають можливість висловити свою позицію. Такий порядок та умови спільного користування або координації можуть включати правила розподілу витрат на спільне користування засобами або майном.
3. Держави-члени повинні також забезпечувати наявність у національних органів, після відповідного періоду консультацій із громадськістю, в ході яких усім заінтересованим сторонам було надано змогу висловити свою позицію, повноважень встановлювати зобов’язання щодо спільного користування проводкою всередині будівель або до першого пункту концентрації або розподілу, якщо він розташований поза межами будівлі, на володільців прав, зазначених у параграфі 1, та/або на власника такої проводки, якщо це виправдано з огляду на те, що дублювання такої інфраструктури було б економічно неефективним або фізично нездійсненним. Такий порядок та умови спільного користування або координації можуть включати правила розподілу витрат на спільне користування засобами або майном з поправкою на ризик, якщо це доречно.
4. Держави-члени повинні забезпечувати можливість для компетентних національних органів вимагати від суб’єктів господарювання надання необхідної інформації на запит компетентних органів, щоб дати змогу таким органам, разом із національними регуляторними органами, створити детальний реєстр, в якому вказано характер, доступність та географічне розташування засобів, зазначених у параграфі 1, та зробити можливим доступ до них заінтересованих сторін.
5. Інструменти, що їх впроваджує національний регуляторний орган відповідно до цієї статті, повинні бути об’єктивними, прозорими, недискримінаційними та пропорційними. Якщо це доречно, такі інструменти необхідно виконувати за узгодженням з місцевими органами.»;
15) текст доповнити такою главою:
«ГЛАВА IIIa
БЕЗПЕКА ТА ЦІЛІСНІСТЬ МЕРЕЖ ТА ПОСЛУГ