Зміни до Директиви 2002/20/ЄС (Директива про авторизацію)
Внести до Директиви 2002/20/ЄС такі зміни:
1) текст статті 2(2) викласти в такій редакції:
«2. Також застосовуються такі терміни і означення:
«загальна авторизація» означає правову основу, встановлену державою-членом, яка забезпечує права щодо надання електронних комунікаційних мереж або послуг і встановлює окремі секторальні зобов’язання, які можуть застосовуватися до всіх або до певних типів електронних комунікаційних мереж та послуг, відповідно до цієї Директиви.»;
2) до статті 3(2) додати такий підпараграф:
«Від суб’єктів господарювання, які надають транскордонні електронні комунікаційні послуги суб’єктам господарювання, розташованим у декількох державах-членах, не можна вимагати направлення більше одного повідомлення на кожну з відповідних держав-членів.»
3) текст статті 5 викласти в такій редакції:
«Cтаття 5
Права користування радіочастотами і номерами
1. Держави-члени повинні сприяти користуванню радіочастотами згідно з умовами загальних авторизацій. За необхідності, держави-члени можуть надавати індивідуальні права користування, з метою:
- уникати шкідливих радіозавад;
- забезпечувати технічну якість обслуговування;
- гарантувати ефективне використання спектра, або
- досягати інших цілей загального інтересу, визначених державами-членами згідно з правом Співтовариства.
2. Якщо необхідно надати індивідуальні права користування радіочастотами і номерами, держави-члени повинні надати такі права на запит будь-якому суб’єкту господарювання для надання мереж або послуг згідно з умовами загальної авторизації, зазначеної в статті 3, згідно з положеннями статей 6, 7 та 11(1)(с) цієї Директиви та будь-якими іншими правилами, які забезпечують ефективне використання таких ресурсів згідно з Директивою 2002/21/ЄС (Рамкова Директива).
Без обмеження окремих критеріїв та процедур, що їх ухвалили держави-члени для надання прав користування радіочастотами надавачам послуг транслювання радіо- або телевізійного контенту для досягнення цілей загального інтересу відповідно до права Співтовариства, права користування радіочастотами і номерами необхідно надавати із застосуванням відкритих, об’єктивних, прозорих, недискримінаційних і пропорційних процедур, а у разі радіочастот, й згідно з положеннями статті 9 Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова директива). Виняток з вимоги щодо відкритих процедур може бути застосований разі, якщо надання індивідуальних прав користування радіочастотами надавачам послуг транслювання радіо- або телевізійного контенту необхідне для досягнення цілі загального інтересу, визначеної державою-членом згідно з правом Співтовариства.
При наданні прав користування, держави-члени повинні зазначати, чи може володілець таких прав передавати їх та за яких умов. У разі радіочастот - таке положення повинно відповідати статтям 9 і 9b Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова директива).
Якщо держави-члени надають права користування на обмежений період часу, його тривалість повинна бути відповідною послузі з огляду на визначену мету з належним урахуванням необхідності забезпечення відповідного періоду амортизації інвестицій.
Якщо індивідуальні права користування радіочастотами надані на 10 або більше років і такі права не можна передавати або здавати в оренду між суб’єктами господарювання відповідно до статті 9b Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова директива), компетентний національний орган повинен забезпечити застосування і дотримання критеріїв надання індивідуальних прав користування протягом усього терміну дії ліцензії, зокрема, на підставі обґрунтованого запиту володільця прав. Якщо згадані критерії вже не застосовуються, індивідуальне право користування необхідно змінити на загальну авторизацію щодо користування радіочастотами за умови попереднього направлення повідомлення та після розумного строку, або дозволити суб’єктам господарювання передавати його чи здавати в оренду один одному відповідно до статті 9b Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова директива).
3. Рішення про надання прав користування необхідно ухвалювати, повідомляти про нього та оприлюднювати в найкоротший строк після отримання національним регуляторним органом повної заявки, впродовж трьох тижнів у випадку номерів, розподілених у національному плані нумерації для певних цілей, і впродовж шести тижнів у випадку радіочастот, розподілених в національному плані радіочастот, призначених для надання електронних комунікаційних послуг. Останній зі згаданих строків не повинен обмежувати жодних застосовних міжнародних угод, що стосуються користування радіочастотами або орбітальними позиціями.
4. Якщо після консультацій із заінтересованими сторонами згідно зі статтею 6 Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова Директива) було вирішено, що права користування номерами виняткового економічного значення необхідно надавати за допомогою процедур конкурсного або порівняльного відбору, держави-члени можуть подовжити максимальний тритижневий період на не більше ніж на ще три тижні.
Щодо конкурентних або порівняльних процедур відбору радіочастот - необхідно застосовувати статтю 7.
5. Держави-члени не повинні обмежувати кількість прав користування, що підлягають видачі, за винятком випадків, коли це необхідно для забезпечення ефективного використання радіочастот відповідно до статті 7.
6. Компетентні національні органи повинні забезпечувати ефективне та результативне використання радіочастот відповідно до статей 8(2) і 9(2) Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова директива). Вони повинні забезпечувати відсутність спотворення конкуренції через будь-яку передачу або накопичення прав користування радіочастотами. Для цієї мети держави-члени можуть вживати доречних заходів, таких як встановлення обов’язковості умови щодо продажу або здачі в оренду прав користування радіочастотами.»;
4) до статті 6 внести такі зміни:
(a) текст параграфа 1 викласти в такій редакції:
«1. Загальна авторизація на надання електронних комунікаційних мереж або послуг і права користування радіочастотами та права користування номерами можна обмежувати лише умовами, переліченими у додатку. Такі умови повинні бути недискримінаційними, пропорційними і прозорими та у випадку прав користування радіочастотами повинні відповідати статті 9 Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова директива).»;
(b) у параграфі 2, слова «статтями 16, 17, 18 і 19 Директиви 2002/22/ЄС (Директива про універсальну послугу)» замінити на слова «статтею 17 Директиви 2002/22/ЄС (Директива про універсальну послугу)»;
5) до статті 7 внести такі зміни:
(a) до параграфа 1 внести такі зміни:
(i) текст вступної фрази викласти в такій редакції:
«1. Якщо держава-член розглядає питання, чи обмежити кількість прав користування радіочастотами, що підлягають видачі, або подовжити строк дії існуючих прав за інших умов, ніж ті, що зазначено в самих правах, вона повинна, між іншим:»;
(ii) пункт (с) викласти в такій редакції:
«(с) публікувати будь-яке рішення щодо обмеження надання прав користування або подовження права користування та зазначати причини такого рішення;»;
(b) текст параграфа 3 викласти в такій редакції:
«3. Якщо потрібно обмежити надання прав користування радіочастотами, держави-члени повинні надавати такі права на основі критеріїв відбору, що повинні бути об’єктивними, прозорими, недискримінаційними і пропорційними. Будь-які такі критерії відбору повинні належним чином зважати на досягнення цілей статті 8 Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова директива), а також вимог статті 9 згаданої Директиви.»;
(c) у параграфі 5 слова «статті 9» замінити на слова «статті 9b»;
6) до статті 10 внести такі зміни:
(a) параграфи 1, 2 і 3 викласти в такій редакції:
«1. Національні регуляторні органи повинні здійснювати моніторинг і нагляд за виконанням умов загальної авторизації або прав користування і спеціальних зобов’язань, зазначених у статті 6(2), відповідно до статті 11.
Національні регуляторні органи повинні мати повноваження вимагати від суб’єктів господарювання, які надають електронні комунікаційні мережі та послуги на підставі загальної авторизації, або володіють правами користування радіочастотами або номерами, надавати всю інформацію, необхідну для перевірки виконання умов загальної авторизації або прав користування чи спеціальних зобов’язань, зазначених у статті 6(2), згідно зі статтею 11.
2. Якщо національний регуляторний орган з’ясовує, що суб’єкт господарювання не виконує одну або декілька умов загальної авторизації або прав користування чи спеціальних зобов’язань, зазначених у статті 6(2), він повинен сповістити про це суб’єкт господарювання та надати йому змогу висловити свою позицію протягом розумного строку.
3. Відповідний орган повинен мати повноваження вимагати припинення порушення, зазначеного в параграфі 2, негайно або протягом розумного строку, і повинен мати повноваження вживати належних і пропорційних заходів, спрямованих на забезпечення виконання таких вимог.
У зв’язку з цим, держави-члени повинні уповноважити відповідні органи:
(a) встановлювати стримувальні фінансові санкції, у відповідних випадках, які можуть включати періодичні штрафні санкції зворотної дії, та
(b) видавати приписи щодо припинення або призупинення надання послуги або пакету послуг, які, в разі продовження їх надання, можуть завдати значної шкоди конкуренції, до тих пір, поки не будуть виконані зобов’язання щодо доступу, встановлені після ринкового аналізу, виконаного відповідно до статті 16 Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова директива).
Про такі інструменти і про причини, які їх обумовлюють, необхідно невідкладно повідомляти відповідному суб’єкту господарювання; вони повинні передбачати розумний строк для виконання суб’єктом господарювання їхніх умов.»;
(b) текст параграфа 4 викласти в такій редакції:
«4. Незважаючи на положення параграфів 2 і 3, держави-члени повинні уповноважити відповідний орган встановлювати фінансові санкції, за доцільності, для суб’єктів господарювання за неподання інформації відповідно до зобов’язань, визначених відповідно до статті 11(1)(a) або (b) цієї Директиви та статті 9 Директиви 2002/19/ЄС (Директива про доступ), протягом обґрунтованого строку, встановленого національним регуляторним органом.»;
(c) параграф 5 викласти в такій редакції:
«5. У разі серйозних або повторних порушень умов загальної авторизації або прав користування, або спеціальних зобов’язань, зазначених у статті 6(2), якщо інструменти, спрямовані на забезпечення відповідності, як зазначено в параграфі 3 цієї статті, не досягли результату, національні регуляторні органи можуть перешкодити подальшому наданню суб’єктом господарювання електронних комунікаційних мереж та послуг чи тимчасово зупинити чинність його права користування або позбавити таких прав. Дієві, пропорційні і стримувальні санкції і штрафи можна застосовувати за період будь-якого порушення, навіть якщо таке порушення було згодом виправлене.»;
(d) параграф 6 викласти в такій редакції:
«6. Незалежно від положень параграфів 2, 3 і 5, якщо відповідний орган має докази порушення умов загальної авторизації, прав користування або спеціальних зобов’язань, зазначених у статті 6(2), що становить безпосередню і серйозну загрозу громадській безпеці чи громадському здоров’ю, або може створити серйозні економічні або експлуатаційні проблеми для інших надавачів або користувачів електронних комунікаційних мереж та послуг чи інших користувачів радіочастотного спектра, він може вживати негайних тимчасових заходів для врегулювання такої ситуації на період до ухвалення остаточного рішення. Після цього залученому суб’єкту господарювання необхідно надати розумну можливість висловити свою позицію і запропонувати будь-які заходи для усунення порушення. За доцільності, відповідний орган може підтвердити вжиття тимчасових заходів, що можуть тривати щонайдовше 3 місяці, але можуть бути подовжені ще на строк до трьох місяців, якщо процедури із забезпечення виконання не були завершені.»;
7) параграф 1 статті 11 викласти в такій редакції:
(a) пункт (a) викласти в такій редакції:
«(a) систематичної або індивідуальної перевірки відповідності умовам 1 і 2 частини А, умовам 2 і 6 частини B, умовам 2 і 7 частини C додатка та виконання зобов’язань, зазначених у статті 6(2);»;
(b) текст доповнити такими пунктами:
«(g) гарантування ефективного використання та забезпечення ефективного управління радіочастотами;
(h) оцінювання майбутнього розвитку мереж або послуг, що може вплинути на гуртові послуги, доступні для конкурентів.»;
(c) текст другого підпараграфа викласти в такій редакції:
«Інформацію, зазначену в пунктах (a), (b), (d), (е), (f), (g) і (h) першого підпараграфа, не дозволяється вимагати до отримання доступу до ринку або як умову для надання такого доступу.»;
8) текст статті 14 викласти в такій редакції:
«Cтаття 14
Внесення змін до прав та зобов’язань
1. Держави-члени повинні забезпечувати можливість внесення змін до прав, умов та процедур стосовно загальних авторизацій і прав користування або прав на розміщення засобів лише в об’єктивно обґрунтованих випадках та в пропорційний спосіб, беручи до уваги, за доцільності, спеціальні умови, що застосовуються до придатних для передачі прав користування радіочастотами. За винятком випадків, коли запропоновані зміни є незначними і їх було погоджено з володільцем прав або загальної авторизації, необхідно належним чином повідомляти заінтересованих сторін про намір внести такі зміни, у тому числі користувачам і споживачам, необхідно надати достатній період часу для висловлення свої позиції щодо запропонованих змін, не менше ніж чотири тижні, крім виняткових обставин.
2. Держави-члени не повинні обмежувати права на розміщення засобів або права користування радіочастотами або позбавляти таких прав до закінчення строку, на який вони надані, крім випадків, коли це виправдано, і якщо це здійснюють відповідно до додатка та застосовних положень національного законодавства щодо компенсації за позбавлення прав.»;
9) текст статті 15(1) викласти в такій редакції:
«1. Держави-члени повинні забезпечувати належне опублікування і оновлення усієї відповідної інформації про права, умови, процедури, платежі, збори і рішення щодо загальних авторизацій, прав користування, прав на розміщення засобів з метою забезпечення простого доступу до такої інформації всіх заінтересованих сторін.»;
10) у статті 17 текст параграфів 1 і 2 викласти в такій редакції:
«1. Без обмеження положень статті 9a Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова директива), держави-члени повинні привести загальні авторизації та індивідуальні права користування, що вже існували станом на 31 грудня 2009 року, у відповідність зі статтями 5, 6, 7 і додатком до цієї Директиви щонайпізніше 19 грудня 2011 року.
2. Якщо застосування параграфа 1 призводить до скорочення прав або до розширення загальних авторизацій й індивідуальних прав користування, що вже існують, держави-члени можуть подовжити строк дії таких авторизацій і прав до 30 вересня 2012 року, за умови, що це не вплине на права інших суб’єктів господарювання відповідно до права Співтовариства. Держави-члени повинні повідомляти Комісію про такі подовження із зазначенням відповідних причин.»;
11) до додатка внести зміни, як визначено у додатку до цієї Директиви.