Зміни до Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова директива)
До Директиви 2002/21/ЄC внести такі зміни:
1) до статті 1 внести такі зміни:
(a) текст параграфа 1 викласти в такій редакції:
«1. Ця Директива встановлює гармонізовані рамки регулювання електронних комунікаційних послуг, електронних комунікаційних мереж, пов’язаних засобів та пов’язаних послуг, а також деяких аспектів термінального обладнання для полегшення доступу для користувачів з інвалідністю. Вона встановлює завдання для національних регуляторних органів і набір процедур для забезпечення гармонізованого застосування регулятивних рамок на всій території Співтовариства.»;
(b) текст доповнити таким параграфом:
«3a. Інструменти, впроваджені державами-членами стосовно доступу кінцевих користувачів до, або використання ними, послуг та застосунків за допомогою електронних комунікаційних мереж, повинні поважати фундаментальні права та свободи фізичних осіб, гарантовані Європейською конвенцією про захист прав людини та фундаментальних свобод, а також загальними принципами права Співтовариства.
Будь-які з таких інструментів стосовно доступу кінцевих користувачів до, або використання ними, послуг і застосунків через електронні комунікаційні мережі, здатних обмежити такі фундаментальні права або свободи, можуть бути застосовані лише у разі їх доцільності, пропорційності та необхідності в рамках демократичного суспільства, а їх реалізація повинна підлягати застосуванню адекватних процесуальних гарантій відповідно до Європейської конвенції про захист прав людини та фундаментальних свобод і загальних принципів права Співтовариства, у тому числі ефективного судового захисту і належних процедурних правил. Відповідно, такі інструменти можуть бути впроваджені тільки за умови належної поваги до принципу презумпції невинуватості і права на приватність. Необхідно гарантувати попередню, справедливу та неупереджену процедуру, в тому числі право відповідної особи або осіб бути вислуханими, з урахуванням потреби у належних умовах і процесуальному порядку в належним чином обґрунтованих невідкладних випадках відповідно до Європейської конвенції про захист прав людини та фундаментальних свобод. Необхідно гарантувати право на дієвий та своєчасний судовий нагляд.»;
2) до статті 2 внести такі зміни:
(a) пункт (a) викласти в такій редакції:
«(a) «електронна комунікаційна мережа» означає системи передачі, і, якщо застосовно, обладнання для комутації або маршрутизації та інші ресурси, включаючи неактивні елементи мережі, які дозволяють передавати сигнали через дротові, радіо-, оптичні або інші електромагнітні засоби, включаючи супутникові мережі, наземні мережі фіксованого (з комутацією каналів та з комутацією пакетів, включаючи Інтернет) та мобільного зв’язку, електросилові кабельні системи, в тій мірі, в якій вони використовуються для передачі сигналів, мережі радіо- та телевізійного мовлення та мережі кабельного телебачення, незалежно від типу передаваної інформації;»;
(b) пункт (b) викласти в такій редакції:
«(b) «транснаціональні ринки» означає ринки, визначені відповідно до статті 15(4), які охоплюють Співтовариство або його значну частину, розташовані у більш ніж одній державі-члені;»;
(c) пункт (d) викласти в такій редакції:
«(d) «комунікаційна мережа загального користування» означає електронну комунікаційну мережу, яка використовується повністю або переважно для надання електронних комунікаційних послуг, доступних для громадськості, які підтримують передавання інформації між кінцевими точками мережі;»;
(d) текст доповнити таким пунктом:
«(da) «кінцева точка мережі» (NTP) означає фізичну точку, в якій абоненту надається доступ до комунікаційної мережі загального користування; у випадку мереж, що включають комутацію або маршрутизацію, NTP ідентифікується за допомогою конкретної мережевої адреси, може бути зв’язаною з номером або ім’ям абонента;»;
(e) пункт (e) викласти в такій редакції:
«(e) «пов’язані засоби» означає пов’язані послуги, об’єкти фізичної інфраструктури та інші засоби або елементи, пов’язані з електронною комунікаційною мережею та/або електронною комунікаційною послугою, які дозволяють та/або підтримують надання послуг через таку мережу та/або послугу, або мають потенціал для цього, і включають, між іншим, будівлі або кабельні підключення будівель, внутрішньобудинкову електромережу, антени, вежі та інші допоміжні конструкції, канали, трубопроводи, щогли, люки та шафи;»;
(f) текст доповнити таким пунктом:
«(ea) «пов’язані послуги» означає послуги, пов’язані з електронною комунікаційною мережею та/або електронною комунікаційною послугою, яка уможливлює та/або підтримує надання послуг через таку мережу та/або послугу або має потенціал для цього, і включає, між іншим, перетворення номерів або системи, що пропонують еквівалентну функціональність, системи умовного доступу та електронні телегіди, а також інші послуги, такі як служба ідентифікації, визначення місця розташування та присутності;»;
(g) пункт (l) викласти в такій редакції:
«(l) «спеціальні директиви» означає Директиву 2002/20/ЄС (Директива про авторизацію), Директиву 2002/19/ЄС (Директива про доступ), Директиву 2002/22/ЄС (Директива про універсальну послугу) та Директиву Європейського Парламенту і Ради 2002/58/ЄС від 12 липня 2002 року про опрацювання персональних даних і захист приватності у секторі електронних комунікацій (Директива про приватність та електронні комунікації) ( - 17 );
(h) текст доповнити такими пунктами:
«(q) «розподіл спектра» означає визначення певної смуги радіочастот для використання одним або декількома типами послуг радіозв’язку, залежно від випадку, на певних умовах;
(r) «шкідливі радіозавади» означає завади, які загрожують функціонуванню радіонавігаційної служби або інших служб безпеки або які іншим чином серйозно погіршують, перешкоджають або неодноразово переривають послуги радіозв’язку, що здійснюються відповідно до чинних норм міжнародного або національного права, а також права Співтовариства;
(s) «виклик» означає з’єднання, встановлене за допомогою загальнодоступної електронної комунікаційної послуги, що дає змогу здійснювати двосторонню голосову комунікацію.»;
3) до статті 3 внести такі зміни:
(a) текст параграфа 3 викласти в такій редакції:
«3. Держави-члени забезпечують, щоб національні регуляторні здійснювали свої повноваження неупереджено, прозоро і своєчасно. Держави-члени повинні забезпечити наявність у національних регуляторних органів достатніх фінансових і людських ресурсів для виконання покладених на них завдань.»;
(b) текст доповнити такими параграфами:
«3a. Без обмеження положень параграфів 4 і 5, національні регуляторні органи, відповідальні за регулювання ринку ex-ante або за вирішення спорів між суб’єктами господарювання відповідно до статті 20 або 21 цієї Директиви, повинні діяти незалежно і не повинні запитувати або отримувати від будь-якого іншого органу вказівки щодо виконання таких завдань, покладених на них згідно з положеннями національного права, що імплементує право Співтовариства. Такі дії не повинні перешкоджати здійсненню нагляду згідно з національним конституційним правом. Лише апеляційні органи, створені відповідно до статті 4, мають право призупиняти або скасовувати рішення національних регуляторних органів.
Держави-члени повинні забезпечити, щоб керівник національного регуляторного органу, або, у застосовних випадках, члени колегіального органу, що виконують цю функцію в рамках національного регуляторного органу, зазначеного у першому підпараграфі, або особи, які їх заміщують, могли бути звільнені лише у тому разі, якщо вони більше не відповідають вимогам, необхідним для виконання їхніх обов’язків, заздалегідь встановлених у положеннях національного права. Рішення про звільнення керівника національного регуляторного органу або, у застосовних випадках, членів колегіального органу, що виконують цю функцію, повинно бути оприлюднено на момент звільнення. Звільнений керівник національного регуляторного органу або, у застосовних випадках, члени колегіального органу, що виконують таку функцію, повинні отримати повідомлення з викладенням причин звільнення і мати право вимагати його опублікування, якщо цього не було би зроблено в іншому разі, і в цьому випадку воно повинно бути опубліковане.
Держави-члени повинні забезпечити наявність у національних регуляторних органів, зазначених в першому підпараграфі, окремих річних бюджетів. Такі бюджети повинні оприлюднюватися. Держави-члени повинні також забезпечити наявність у національних регуляторних органів достатніх фінансових і людських ресурсів для надання їм змоги активно брати участь у і сприяти роботі Органу європейських регуляторів електронних комунікацій (BEREC) ( - 18 ).
3b. Держави-члени повинні забезпечити активну підтримку відповідними національними регуляторними органами цілей BEREC щодо сприяння більшій нормативно-правовій координації та узгодженості.
3c. Держави-члени повинні забезпечити максимальне врахування національними регуляторними органами всіх висновків і спільних позицій, ухвалених BEREC, під час ухвалення власних рішень щодо своїх національних ринків.
4) до статті 4 внести такі зміни:
(a) текст параграфа 1 викласти в такій редакції:
«1. Держави-члени повинні забезпечувати існування на національному рівні дієвих механізмів, за допомогою яких будь-який користувач або суб’єкт господарювання, що надає електронні комунікаційні мережі та/або послуги, на які впливає рішення національного регуляторного органу, має право оскаржити рішення в незалежному від залучених сторін апеляційному органі. Такий орган, який може бути судом, повинен мати належні експертні знання, які дають йому змогу ефективно виконувати свої функції. Держави-члени повинні забезпечувати належне врахування суті справи, а також існування дієвого апеляційного механізму.
Упродовж апеляційного розгляду рішення національного регуляторного органу залишається чинним, якщо не застосовано проміжних заходів відповідно до національного права.»;
(b) доповнити текст таким параграфом:
«3. Держави-члени збирають інформацію про загальний предмет оскарження, кількість запитів щодо оскарження, тривалість апеляційного провадження та кількість рішень про запровадження тимчасових заходів. Держави-члени, на обґрунтований запит Комісії й BEREC, надають їм таку інформацію.»;
5) текст статті 5(1) викласти в такій редакції:
«1. Держави-члени повинні забезпечувати надання всієї інформації суб’єктами господарювання, що надають електронні комунікаційні мережі та послуги, зокрема фінансової інформації, необхідної національним регуляторним органам для забезпечення відповідності положенням цієї Директиви і спеціальних директив або рішень, ухвалених відповідно до них. Зокрема, національні регуляторні органи повинні мати повноваження вимагати від таких суб’єктів господарювання подавати інформацію про майбутній розвиток мереж або послуг, що може вплинути на гуртові послуги, до яких вони надають доступ конкурентам. Від суб’єктів господарювання, що мають значну ринкову владу на гуртових ринках, також можуть вимагати надання даних бухгалтерського обліку стосовно діяльності на роздрібних ринках, пов’язаних із зазначеними гуртовими ринками.
Суб’єкти господарювання повинні надавати таку інформацію відразу ж після запиту, відповідно до строків та рівня деталізації, яких вимагає національний регуляторний орган. Інформація, запит на яку подає національний регуляторний орган, повинна бути пропорційною до виконання такого завдання. Національний регуляторний орган повинен зазначити причини, що обґрунтовують його запит про надання інформації, та застосовувати до отриманої інформації положення параграфа 3.»;
6) текст статей 6 і 7 викласти в такій редакції:
«Стаття 6
Консультації та механізм забезпечення прозорості
У разі наміру національних регуляторних органів вжити заходів відповідно до цієї Директиви або спеціальних директив або передбачити обмеження відповідно до статті 9(3) та 9(4), які мають значний вплив на відповідний ринок - за винятком випадків, які підпадають під дію статей 7(9), 20 або 21 - держави-члени повинні забезпечити можливість для заінтересованих сторін прокоментувати такий проект акта протягом розумного періоду.
Національні регуляторні органи повинні публікувати свої національні процедури щодо консультацій.
Держави-члени повинні забезпечити створення єдиного інформаційного пункту, через який можна отримувати доступ до всіх поточних консультацій.
Національний регуляторний орган повинен оприлюднювати результати консультацій, окрім випадків, коли вони містять конфіденційну інформацію, відповідно до права Співтовариства і національного права щодо комерційної таємниці.