Представник
1. Для цілей, зазначених у статті 151, держава-член ведення діяльності повинна вимагати, щоб страхова компанія, що здійснює види страхування, інші ніж страхування життя, призначила представника, що є резидентом або має осідок на її території, який повинен збирати всю необхідну інформацію щодо вимог і повинен мати достатні повноваження, щоб представляти компанію перед особами, які понесли збитки і які можуть пред’явити вимоги, у тому числі з питань, пов’язаних із виплатами за такими вимогами, а також щоб представляти її або, за необхідності, забезпечувати представництво її інтересів перед судами та органами такої держави-члена у зв’язку з такими вимогами.
Такий представник також може бути зобов’язаний представляти страхову компанію, що здійснює види страхування, інші ніж страхування життя, перед наглядовими органами держави-члена ведення діяльності в ході перевірки наявності та дійсності полісів страхування відповідальності, що виникає внаслідок використання моторного транспортного засобу.
2. Держава-член ведення діяльності не повинна вимагати від такого представника здійснення інших дій, ніж ті, що визначені в параграфі 1, від імені страхової компанії, яка здійснює види страхування, інші ніж страхування життя, і яка його призначила.
3. Призначення представника саме по собі не становить відкриття філії для цілей статті 145.
4. Якщо страхова компанія не призначила представника, держави-члени можуть надати свою згоду на те, щоб представник із врегулювання вимог, призначений згідно зі статтею 4 Директиви 2000/26/ЄС, взяв на себе виконання функції представника, зазначеної в параграфі 1 цієї статті.
Секція 3
Компетенція наглядових органів держави-члена ведення діяльності
Підсекція 1
Страхування