Доступність послуг
Держави-члени повинні вжити всі необхідні заходи для забезпечення якомога повнішого доступу до загальнодоступних телефонних послуг, що надаються через комунікаційні мережі загального користування, у випадку катастрофічного виходу мережі з ладу чи у форс-мажорних випадках. Держави-члени повинні забезпечити, щоб підприємства, які надають загальнодоступні телефонні послуги, вживали усі необхідні заходи для забезпечення безперервного доступу до служб екстреної допомоги.»;
15) текст доповнити статтею такого змісту:
« Стаття 23a
Забезпечення кінцевим користувачам з інвалідністю рівноцінності в доступі та виборі
1. Держави-члени повинні надавати відповідним національним органам можливість, у разі доцільності, визначати вимоги, яких повинні дотримуватися підприємства, що надають загальнодоступні електронні комунікаційні послуги, для забезпечення кінцевих користувачів з інвалідністю:
(a) доступом до електронних комунікаційних послуг, рівноцінним тому доступу, яким користується більшість кінцевих користувачів; та
(b) перевагами вибору підприємств та послуг, доступних більшості кінцевих користувачів.
2. Для того, щоби мати можливість ухвалити та реалізовувати спеціальні умови для кінцевих користувачів з інвалідністю, держави-члени повинні заохочувати доступність термінального обладнання, яке пропонує необхідні послуги та функції.»;
16) Текст статті 25 викласти в такій редакції:
(a) назву викласти в такій редакції:
«Послуги довідки про телефонні номери»
(b) параграф 1 викласти в такій редакції:
«1. Держави-члени повинні забезпечувати абонентам загальнодоступних телефонних послуг право бути внесеними до загальнодоступного довідника, зазначеного в статті 5(l)(a), та надавати доступ до своєї інформації надавачам послуг довідки про телефонні номери та/або довідників згідно з параграфом 2.»;
(c) параграфи 3, 4 і 5 викласти в такій редакції:
«3. Держави-члени повинні забезпечити можливість доступу до довідкових послуг для всіх кінцевих користувачів, яким надається загальнодоступна телефонна послуга. Національні регуляторні органи повинні мати можливість накладати зобов’язання та встановлювати умови для підприємств, які контролюють доступ кінцевих користувачів до надання послуг довідки про телефонні номери згідно з положеннями статті 5 Директиви 2002/19/ЄС (Директива про доступ). Такі зобов’язання та умови повинні бути об’єктивними, справедливими, недискримінаційними та прозорими.
4. Держави-члени не повинні підтримувати будь-які регулятивні обмеження, які заважають кінцевому користувачеві в одній державі-члені отримувати прямий доступ до послуги довідки про телефонні номери в іншій державі-члені через голосові виклики або SMS, та повинні вживати заходів для забезпечення такого доступу згідно зі статтею 28.
5. Параграфи 1-4 необхідно застосовувати за умови дотримання вимог законодавства Співтовариства щодо захисту персональних даних та приватності, зокрема, статті 12 Директиви 2002/58/ЄС (Директива про приватність та електронні комунікації).»;
17) Текст статей 26 і 27 викласти в такій редакції:
« Стаття 26
Служби екстреної допомоги та єдиний європейський номер для виклику екстреної допомоги
1. Держави-члени повинні забезпечити можливість для всіх кінцевих користувачів послуги, зазначеної у параграфі 2, включно з користувачами таксофонів, здійснювати виклик служб екстреної допомоги безкоштовно та без використання будь-яких засобів оплати, користуючись єдиним європейським номером для виклику екстреної допомоги «112» та будь-яким національним номером для виклику екстреної допомоги, визначеним державами-членами.
2. Держави-члени після консультацій з національними регуляторними органами, службами екстреної допомоги та надавачами послуг, повинні забезпечувати надання доступу до служб екстреної допомоги підприємствами, що надають кінцевим користувачам електронні комунікаційні послуги для вихідних національних викликів на номер або номери в національному плані нумерації.
3. Держави-члени повинні забезпечити, щоб на виклики на єдиний європейський номер екстреної допомоги «112» відповідали належним чином та щоб вони були опрацьовані у спосіб, що найбільше підходить національній організації систем екстреної допомоги. На такі виклики необхідно відповідати та опрацьовувати їх принаймні настільки оперативно та ефективно, як дзвінки на національний номер або номери екстреної допомоги у разі, якщо ними надалі користуються.
4. Держави-члени повинні забезпечувати, щоб доступ до служб екстреної допомоги для користувачів з інвалідністю був рівноцінним доступу, який мають інші кінцеві користувачі. Заходи, що їх вживають для забезпечення можливості доступу кінцевих користувачів з інвалідністю до служб екстреної допомоги, коли вони подорожують іншими державами-членами, повинні максимально ґрунтуватись на європейських стандартах або специфікаціях, оприлюднених згідно з положеннями статті 17 Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова директива), і вони не повинні перешкоджати державам-членам ухвалювати додаткові вимоги для виконання цілей цієї статті.
5. Держави-члени повинні забезпечувати, щоб відповідні підприємства робили інформацію про місце знаходження абонента, який здійснює виклик, доступною безкоштовно органу, що опрацьовує екстрені виклики, як тільки виклик надходить до такого органу. Це стосується усіх дзвінків на єдиний європейський номер для виклику екстреної допомоги «112». Держави-члени можуть поширити це зобов’язання на виклики на національні номери екстреної допомоги. Компетентні регуляторні органи повинні встановити критерії точності та надійності інформації, що надається про місце знаходження абонента, який здійснює виклик.
6. Держави-члени повинні забезпечувати належне інформування громадян про існування і використання єдиного європейського номеру для виклику екстреної допомоги «112», зокрема, за допомогою ініціатив, конкретно спрямованих на осіб, які подорожують між державами-членами.
7. Для забезпечення ефективного доступу до служб «112» у державах-членах Комісія, після консультацій з BEREC, може ухвалювати технічні імплементаційні інструменти. Проте, такі технічні імплементаційні інструменти повинні ухвалюватися без обмеження для організації служб екстреної допомоги і не впливати на неї, оскільки знаходяться у виключній компетенції держав-членів.
Такі інструменти, призначені для внесення змін до несуттєвих елементів цієї Директиви шляхом її доповнення, необхідно ухвалювати згідно з регуляторною процедурою з ретельним вивченням, зазначеною у статті 37(2).