Прозорість і оприлюднення інформації
1. Держави-члени повинні забезпечувати здатність національних регуляторних органів зобов’язувати підприємства, що надають електронні комунікаційні мережі загального користування та/або загальнодоступні електронні комунікаційні послуги, оприлюднювати прозору, порівнювану, достовірну та актуальну інформацію щодо застосовуваних цін та тарифів, будь-яких зборів, що підлягають сплаті у разі розірвання договору, та щодо стандартних умов доступу до послуг, які вони надають, а також їх використання кінцевими користувачами та споживачами відповідно до додатка II. Таку інформацію необхідно оприлюднювати у чіткій, зрозумілій та легкодоступній формі. Національні регуляторні органи можуть визначати додаткові вимоги щодо форми оприлюднення такої інформації.
2. Національні регуляторні органи повинні сприяти забезпеченню порівнюваної інформації для надання можливості кінцевим користувачам та споживачам робити незалежну оцінку вартості різних схем користування, наприклад, за допомогою інтерактивних помічників або подібних технологій. У разі, якщо такі допоміжні засоби не доступні на ринку безкоштовно чи за розумною ціною, держави-члени повинні забезпечити для національних регуляторних органів можливість самим надавати такі помічники або технології, або закуповувати їх у третіх сторін. Треті сторони повинні мати право безоплатно користуватися інформацією, яку публікують підприємства, що надають електронні комунікаційні мережі та/або загальнодоступні електронні комунікаційні послуги, з метою продажу або надання таких інтерактивних помічників або подібних технологій.
3. Держави-члени повинні забезпечити для національних регуляторних органів можливість зобов’язувати підприємства, що надають електронні комунікаційні мережі загального користування та/або загальнодоступні електронні комунікаційні послуги, між іншим:
(a) надавати абонентам інформацію про застосовувані тарифи щодо будь-якого номеру чи послуги, яка підпадає під конкретні умови ціноутворення; що стосується окремих категорій послуг, національні регуляторні органи можуть вимагати негайного надання такої інформації, перед з’єднанням виклику;
(b) інформувати абонентів про будь-які зміни у доступі до служб екстреної допомоги або в інформації про місце знаходження особи, що здійснює виклик, у послузі, абонентами якої вони є;
(c) інформувати абонентів про будь-які зміни в умовах, що обмежують доступ до послуг і застосунків та/або їх використання у разі, якщо такі умови дозволено національним законодавством згідно із правом Співтовариства;
(d) надавати інформацію про будь-які процедури, запроваджені надавачем для вимірювання та формування трафіку з тим, аби запобігати навантаженню або перевантаженню мережевої лінії зв’язку, та про те, яким чином зазначені процедури можуть вплинути на якість послуги;
(e) інформувати абонентів про їхнє право визначати, включати чи не включати їхні персональні дані до телефонного довідника, та про типи зазначених даних згідно зі статтею 12 Директиви 2002/58/ЄС (Директива про приватність та електронні комунікації); та
(f) регулярно інформувати абонентів з інвалідністю про подробиці щодо продуктів та послуг, призначених для них.
Якщо вважається доцільним, національні регуляторні органи перед накладанням будь-яких зобов’язань можуть сприяти заходам саморегулювання або спільного регулювання.
4. Держави-члени можуть вимагати від підприємств, зазначених у параграфі 3, безкоштовно поширювати інформацію, що становить суспільний інтерес, серед наявних і нових абонентів, у разі доцільності, за допомогою тих самих засобів, які що вони зазвичай використовують у комунікації зі своїми абонентами. У такому разі відповідні органи публічної влади повинні надати таку інформацію у стандартизованому форматі, яка, між іншим, повинна охоплювати такі теми:
(a) найпоширеніше використання електронних комунікаційних послуг для залучення до незаконної діяльності або поширення шкідливого контенту, зокрема, коли це може перешкоджати дотриманню прав та свобод інших, включно з порушенням авторського права та суміжних прав, а також їхні юридичні наслідки; та
(b) засоби захисту від ризиків для особистої безпеки, приватності та персональних даних під час користування електронними комунікаційними послугами.