Перехідні положення
1. Держави-члени повинні дозволити установам електронних грошей, які розпочали діяльність до 30 квітня 2011 року відповідно до національного права, що транспонує Директиву 2000/46/ЄС, в державі-члені, у якій розташований їхній головний офіс, продовжувати таку діяльність у такій державі-члені або в іншій державі-члені відповідно до угод про взаємне визнання, які передбачено в Директиві 2000/46/ЄС, без необхідності звернення за отриманням дозволу відповідно до статті 3 цієї Директиви або дотримання інших положень, установлених або згаданих у розділі II цієї Директиви.
Держави-члени повинні вимагати від таких установ електронних грошей надання компетентним органам усієї відповідної інформації, щоб дозволити останнім оцінити до 30 жовтня 2011 року, чи відповідають установи електронних грошей вимогам, установленим в цій Директиві, і якщо ні, то яких заходів необхідно вжити, щоб забезпечити відповідність таким вимогам, або чи доцільним є скасування дозволу.
Установам електронних грошей, які відповідають відповідним вимогам, повинен бути наданий дозвіл, їх повинно бути внесено до реєстру та вони повинні відповідати вимогам розділу II. Якщо установи електронних грошей не виконають вимоги, встановлені у цій Директиві, до 30 жовтня 2011 року, їм повинно бути заборонено здійснювати випуск електронних грошей.
2. Держави-члени можуть автоматично надати дозвіл установі електронних грошей та внести її до реєстру, передбаченого у статті 3, якщо компетентні органи вже мають підтвердження того, що відповідна установа електронних грошей відповідає вимогам, установленим у статтях 3, 4 та 5. Компетентні органи повідомляють відповідні установи електронних грошей до надання дозволу.
3. Держави-члени повинні дозволити установам електронних грошей, які розпочали діяльність до 30 квітня 2011 року відповідно до національного права, що транспонує статтю 8 Директиви 2000/46/ЄС, продовжувати таку діяльність на території відповідної держави-члена згідно з Директивою 2000/46/ЄС до 30 квітня 2012 року без необхідності звернення за дозволом згідно зі статтею 3 цієї Директиви або дотримання інших положень, установлених або згаданих у розділі II цієї Директиви. Установам електронних грошей, які протягом такого періоду не отримали дозволу чи відмови у розумінні статті 9 цієї Директиви, повинно бути заборонено здійснювати випуск електронних грошей.
4. Держави-члени повинні дозволити установам електронних грошей, які до 13 січня 2018 року розпочали діяльність відповідно до цієї Директиви та Директиви 2007/64/ЄС в державі-члені, в якій розташований їхній головний офіс, продовжувати таку діяльність у такій державі-члені або в іншій державі-члені без необхідності звернення за отриманням дозволу відповідно до статті 3 цієї Директиви або дотримання інших вимог, установлених або згаданих у розділі II цієї Директиви, до 13 липня 2018 року.
Держави-члени повинні вимагати від установ електронних грошей, зазначених у першому підпараграфі, надання компетентним органам усієї відповідної інформації, щоб дозволити останнім оцінити до 13 липня 2018 року, чи відповідають такі установи електронних грошей вимогам, установленим у розділі II цієї Директиви, і якщо ні, то яких заходів необхідно вжити, щоб забезпечити відповідність таким вимогам, або чи доцільним є скасування дозволу.
Зазначеним у першому підпараграфі установам електронних грошей, які після верифікації компетентними органами відповідають вимогам, установленим у розділі II, повинен бути наданий дозвіл та вони повинні бути внесені до реєстру. Якщо такі установи електронних грошей не відповідатимуть вимогам, установленим у розділі II, до 13 липня 2018 року, їм повинно бути заборонено здійснювати випуск електронних грошей.