Предмет і сфера застосування
1. У цій Директиві встановлено правила провадження діяльності з випуску електронних грошей; з цією метою держави-члени визнають такі категорії установ-емітентів електронних грошей:
(a) кредитні установи, як визначено в пункті 1 статті 4 Директиви 2006/48/ЄС, у тому числі, відповідно до національного права, їхні філії у розумінні пункту 3 статті 4 зазначеної Директиви, якщо такі філії розташовані в межах Співтовариства, а їхній головний офіс розташований поза межами Співтовариства, відповідно до статті 38 зазначеної Директиви;
(b) установи електронних грошей, як визначено у пункті 1 статті 2 цієї Директиви, у тому числі, відповідно до статті 8 цієї Директиви та національного права, їхні філії, якщо такі філії розташовані в межах Співтовариства, а їхній головний офіс розташований поза межами Співтовариства;
(c) поштові жиро-установи, які мають право відповідно до національного права на випуск електронних грошей;
(d) Європейський Центральний Банк та національні центральні банки, якщо вони не діють як монетарні органи або інші органи публічної влади;
(e) держави-члени або їхні регіональні чи місцеві органи, якщо вони діють як органи публічної влади.
2. У розділі II цієї Директиви встановлено правила започаткування і провадження діяльності установ електронних грошей та пруденційного нагляду за такою діяльністю.
3. Держави-члени можуть відмовитися від застосування всіх або частин положень розділу II цієї Директиви до установ, зазначених у статті 2 Директиви 2006/48/ЄС, за винятком установ, які зазначено у першому та другому абзацах згаданої статті.
4. Цю Директиву не застосовують до грошової вартості, яку зберігають на інструментах, на які розповсюджується звільнення, як зазначено в статті 3(k) Директиви 2007/64/ЄС.
5. Цю Директиву не застосовують до грошової вартості, використовуваної для здійснення платіжних транзакцій, на які розповсюджується звільнення, як зазначено в статті 3(1) Директиви 2007/64/ЄС.