Ведення обліку
1. Установи та підприємства, про які йдеться у статті 23(1), утворювачі небезпечних відходів та установи і підприємства, які займаються збиранням або транспортуванням небезпечних відходів на професійній основі, або діють як дилери чи брокери небезпечних відходів, повинні вести у хронологічному порядку облік:
(a) кількості, характеру та походження таких відходів, а також кількості продуктів і матеріалів, отриманих в результаті підготовки до повторного використання, рециклінгу або інших операцій з відновлення, та
(b) у відповідних випадках, місця призначення, періодичності збирання, способу транспортування і передбачуваного методу оброблення відходів.
Вони роблять такі дані доступними для компетентних органів через електронний реєстр чи реєстри, що повинні бути створені згідно з параграфом 4 цієї статті.
2. У випадку небезпечних відходів, облікові дані повинні зберігатися щонайменше три роки, за винятком установ і підприємств, що займаються транспортуванням небезпечних відходів, які повинні зберігати такі облікові дані принаймні 12 місяців.
Документальні підтвердження, що операції поводження з відходам були здійснені, повинні надаватися на запит компетентних органів або попереднього володільця відходів.
3. Держави-члени можуть вимагати, щоб утворювачі відходів, що не є небезпечними, дотримували положень параграфів 1 і 2.
4. Держави-члени повинні створити електронний реєстр або скоординовані реєстри для обліку даних про небезпечні відходи, про які йдеться у параграфі 1, що охоплюють всю географічну територію відповідної держави-члена. Держави-члени можуть створити такі реєстри для інших потоків відходів, зокрема для тих потоків відходів, щодо яких законодавчими актами Союзу встановлені цільові показники. Держави-члени використовують дані про відходи, звітовані промисловими операторами у рамках Європейського реєстру вивільнення і перенесення забрудників, створеного згідно з Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 166/2006 ( - 10).
5. Комісія може ухвалити імплементаційні акти з метою встановлення мінімальних умов для ведення таких реєстрів. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 39(2).