Придатність для виконання обов’язків
1. З метою запобігання втомі, держави-члени повинні:
(a) встановити та забезпечувати періоди відпочинку для вахтового персоналу та тих, чия робота включає призначені обов’язки щодо безпеки, охорони та запобігання забрудненню відповідно до параграфів 3-13;
(b) вимагати, аби системи несення вахти були укладені таким чином, щоб ефективність вахтового персоналу не знижувалася внаслідок втоми, та аби обов’язки були організовані таким чином, щоб перша вахта на початку рейсу та наступні зміни вахти достатньо відпочивали та й в усьому іншому були готові до служби.
2. З метою запобігання зловживанню ліками та алкоголем держави-члени повинні забезпечити, щоб були запроваджені належні заходи відповідно до положень, встановлених у цій статті.
3. Держави-члени повинні враховувати небезпеку, яку становить втома моряків, особливо тих, чиї обов’язки пов’язані з безпечною та надійною експлуатацією судна.
4. Усім особам, за якими закріплено обов’язки осіб командного складу, відповідальних за вахту, або членам суднової команди, що входять до складу вахти, та тим, чиї обов’язки пов’язані з призначеними обов’язками щодо забезпечення безпеки, запобігання забрудненню та охорони, повинні надавати період відпочинку не менше:
(a) мінімум 10 годин відпочинку протягом будь-якого 24-годинного періоду; та
(b) 77 годин протягом будь-якого семиденного періоду.
5. Час відпочинку може бути розділено не більше ніж на два періоди, один з яких повинен тривати щонайменше шість годин, а інтервали між послідовними періодами відпочинку не повинні перевищувати 14 годин.
6. Вимог щодо періодів відпочинку, встановлених у пунктах 4 і 5, не обов’язково дотримуватися в разі аварійної ситуації або за інших виняткових умов роботи. Переклички, збори, тренування з пожежогасіння та рятування, інші тренування, передбачені національним правом і підзаконними нормативно-правовими актами та міжнародними інструментами, необхідно проводити таким чином, щоб мінімізувати втручання у час відпочинку та не викликати втому.
7. Держави-члени повинні вимагати, щоб розклад несення вахти було розміщено у легкодоступному місці. Розклади складають за стандартною формою робочою мовою (або мовами) судна та англійською мовою.
8. У ситуаціях, коли моряк змушений чергувати, наприклад, якщо інакше машинне відділення залишиться без нагляду, такий моряк повинен отримувати достатній компенсаційний період для відпочинку, якщо звичайний період відпочинку переривають викликами до роботи.
9. Держави-члени повинні вимагати ведення обліку щоденних годин відпочинку моряків за стандартною формою робочою мовою (або мовами) судна та англійською мовою, щоб уможливити моніторинг і перевірку відповідності вимогам цієї статті. Морякам надають копію записів стосовно себе, завізовану капітаном або особою, уповноваженою капітаном, і підписану зазначеними моряками.
10. Незважаючи на правила, встановлені у параграфах 3-9, капітан судна має право вимагати від моряка працювати стільки часу, скільки необхідно для негайного убезпечення судна, людей на борту чи вантажу, або в цілях надання допомоги іншим суднам чи людям, що зазнають лиха у морі. Таким чином, капітан може призупинити розпорядок часу відпочинку за стандартним графіком та вимагати від моряка працювати протягом будь-якого необхідного часу до відновлення штатної ситуації. Якомога раніше після досягнення нормальної ситуації капітан забезпечує всіх моряків, які працювали протягом передбаченого графіком періоду відпочинку, адекватним періодом відпочинку.
11. Належним чином враховуючи загальні принципи охорони здоров’я і безпеки працівників та згідно з Директивою 1999/63/ЄС, держави-члени можуть мати національні закони, підзаконні нормативно-правові акти або процедури, за якими компетентний орган затверджує або реєструє колективні угоди, які дозволяють винятки щодо необхідного часу відпочинку, викладеного в пункті (b) параграфа 4 і в параграфі 5 цієї статті, за умови, що період відпочинку становить не менше 70 годин впродовж будь-якого семиденного періоду та з дотриманням обмежень, викладених у параграфах 12 і 13 цієї статті. Такі винятки, наскільки це можливо, повинні відповідати встановленим стандартам, але можуть враховувати частіші або триваліші періоди відпусток чи надання компенсаційних відпусток морякам, які несуть вахту, або морякам, які працюють на борту суден, що здійснюють короткі рейси. Винятки, наскільки це можливо, повинні враховувати настанови щодо запобігання втомі, встановлені у розділі B-VIII/1 Кодексу ПДНВ. Жодних винятків щодо мінімального часу відпочинку, передбаченого в пункті (a) параграфа 4 цієї статті, не дозволено.
12. Винятки, зазначені в параграфі 11, щодо щотижневого періоду відпочинку, передбаченого в пункті (b) параграфа 4, заборонено дозволяти на довше, ніж два тижні поспіль. Інтервали між двома періодами винятків на борту не повинні бути меншими, ніж подвоєна тривалість винятку.
13. У рамках можливих винятків із параграфа 5, зазначених у параграфі 11, мінімальний час відпочинку впродовж будь-якого 24-годинного періоду, передбаченого в пункті (a) параграфа 4, може бути розподілений на не більше ніж три періоди відпочинку, один з яких повинен тривати принаймні шість годин, а жоден з двох інших періодів не повинен тривати менше години. Інтервали між послідовними періодами відпочинку не повинні перевищувати 14 годин. Винятки не повинні перевищувати двох 24-годинних періодів у будь-який семиденний період.
14. З метою запобігання зловживанню алкоголем держави-члени встановлюють ліміт не більше 0,05% рівня алкоголю в крові (РАК) або 0,25 мг/л алкоголю в подиху, або ж кількості алкоголю, яка призводить до такої його концентрації, для капітанів, офіцерів та інших моряків під час виконання призначених обов’язків щодо забезпечення безпеки, охорони та захисту морського середовища.