Перевірка на дорозі
1. Перевірку на дорозі необхідно організовувати у будь-який час у різних місцях; така перевірка повинна охоплювати достатньо велику частину дорожньої мережі задля ускладнення уникнення пунктів перевірки.
2. Держави-члени повинні забезпечувати:
(a) достатню кількість пунктів перевірки на наявних та запланованих дорогах або поблизу них та можливість, у разі необхідності, використовувати як пункти перевірки об’єкти дорожнього сервісу та інші безпечні місця поряд із автомагістралями;
(b) проведення перевірки за системою випадкової ротації із дотриманням належного географічного балансу.
3. Перелік пунктів, за якими проводиться перевірка на дорозі, визначено в частині А додатка І. Перевірка може зосереджуватися на окремому пункті, якщо цього вимагає ситуація.
4. Без обмеження статті 9(2), перевірку на дорозі необхідно проводити у недискримінаційний спосіб. Зокрема, посадові особи правозастосовчих органів не повинні припускатися дискримінації на жодній із наведених нижче підстав:
(a) країна реєстрації транспортного засобу;
(b) країна проживання водія;
(c) країна осідку підприємства;
(d) пункт відправлення та пункт призначення;
(e) тип тахографа: аналоговий або цифровий.
5. Посадовим особам правозастосовчих органів необхідно надати:
(a) перелік ключових пунктів, за якими проводиться перевірка, визначений у частині А додатка І;
(b) стандартне обладнання для проведення перевірки, визначене у додатку II.
6. Якщо результати проведеної у державі-члені перевірки на дорозі транспортного засобу, зареєстрованого в іншій державі-члені, дають підстави вважати, що було вчинено порушення, які неможливо виявити в ході такої перевірки через відсутність необхідних даних, компетентні органи відповідних держав-членів повинні надавати одне одному допомогу для з’ясування ситуації.