Фінансова гарантія
1. Компетентний орган, перед початком будь-яких операцій, пов’язаних з накопиченням чи розміщенням відходів видобування, вимагає фінансову гарантію (наприклад, у вигляді грошового депозиту, у тому числі через спонсоровані промисловістю взаємні гарантійні фонди) або її еквівалент, відповідно до процедур, які мають бути визначені державами-членами, щоб пересвідчитися, що:
(a) усі обов’язки, передбачені дозволом, виданим згідно з цією Директивою, включаючи положення заходи після закриття, виконані;
(b) є наявні фінансові ресурси, доступні в будь-який час для рекультивації землі, порушеної об’єктом розміщення відходів, як передбачено у плані управління відходами, складеному згідно зі статтею 5, та у дозволі, що вимагається згідно зі статтею 7.
2. Розрахунок розміру гарантії, про яку йдеться у параграфі 1, здійснюється на основі:
(a) ймовірного впливу на довкілля об’єкта розміщення відходів, враховуючи, зокрема категорію об’єкта розміщення відходів, характеристики відходів та майбутнє використання рекультивованої землі;
(b) припущення, що незалежні та належним чином кваліфіковані треті сторони оцінять і здійснять всю необхідну роботу з рекультивації.
3. Розмір гарантії періодично коригується з огляду на будь-які роботи з рекультивації, що їх необхідно проводити на землі, порушеній об’єктом розміщення відходів, як передбачено у плані управління відходами, складеному згідно зі статтею 5, та у дозволі, що вимагається згідно зі статтею 7.
4. Якщо компетентний орган схвалює закриття згідно зі статтею 12(3), він повинен надати оператору письмове повідомлення про те, що звільняє його від обов’язків щодо гарантії, про яку йдеться в параграфі 1 цієї статті, за винятком зобов’язань після закриття, зазначених у статті 12(4).