Видання, дійсність і поновлення
1. Посвідчення водія видають тільки тим кандидатам:
(a) які склали іспит з навичок і поведінки та теоретичний іспит і відповідають медичним вимогам, згідно з положеннями додатків II і III;
(b) які склали тільки теоретичний іспит на категорію АМ; для одержання цієї категорії держави-члени можуть вимагати від кандидатів скласти іспит з навичок і поведінки та пройти медичне обстеження.
Для трициклів і квадрициклів цієї категорії держави-члени можуть установити окремий іспит з навичок і поведінки. Для розмежування транспортних засобів у категорії АМ, на посвідчення водія може бути нанесений національний код;
(c) які, у випадку категорії А2 або категорії А, за умови що кандидат набув мінімального 2- річного досвіду керування мотоциклом категорії А1 або категорії А2 відповідно, склали тільки іспит з навичок і поведінки або завершили навчання згідно з додатком VI;
(d) які завершили навчання або склали іспит з навичок і поведінки, або завершили навчання і склали іспит з навичок і поведінки згідно з додатком V, у випадку категорії В, для керування автопоїздом транспортних засобів, що його визначено в другому підпараграфі статті 4(4)(b);
(e) звичайне місце проживання яких знаходиться на території держави-члена, що видає посвідчення, або які можуть надати докази того, що вони навчаються там принаймні протягом останніх шести місяців.
2. (a) Починаючи з 19 січня 2013 року строк адміністративної дійсності посвідчень категорії АМ, А1, А2, А, В, В1 і ВЕ, виданих державами-членами, становить 10 років.
Держава-член може вирішити видавати такі посвідчення зі строком адміністративної дійсності до 15 років;
(b) Починаючи з 19 січня 2013 року строк адміністративної дійсності посвідчень категорії С, СЕ, С1, С1Е, D, DE, D1, D1E, виданих державами-членами, становить 5 років.
(c) Поновлення посвідчення водія може мати наслідком установлення нового строку адміністративної дійсності для іншої категорії або категорій транспортних засобів, що ними має право керувати власник посвідчення, якщо це відповідає умовам, установленим у цій Директиві;
(d) Наявність мікрочіпа згідно зі статтею 1 не повинна бути обов'язковою умовою дійсності посвідчення водія. Втрата або нечитабельність мікрочіпа, або будь-яке інше його пошкодження не повинні впливати на дійсність документа.
3. Поновлення посвідчень водія після закінчення строку їхньої адміністративної дійсності повинне залежати від виконання таких умов:
(a) безперервна відповідність мінімальним стандартам фізичної та психічної придатності до керування транспортним засобом, установленим у додатку III для посвідчень водія категорій С, СЕ, С1, С1Е, D, DE, D1, D1E; і
(b) звичайне місце проживання на території держави-члена, що видає посвідчення, або наявність доказів того, що кандидати навчаються там принаймні протягом останніх шести місяців.
При поновленні посвідчення водія категорій АМ, А, А1, А2, В, В1 і ВЕ, держави-члени можуть вимагати обстеження із застосуванням мінімальних стандартів фізичної та психічної придатності до керування транспортним засобом, установлених у додатку III.
Держави-члени можуть обмежити зазначений у параграфі 2 строк адміністративної дійсності посвідчення водія, виданого водіям-початківцям будь-якої категорії, щоб застосувати до таких водіїв спеціальні заходи з метою підвищення безпеки дорожнього руху.
Держави-члени мають право обмежити строк адміністративної дійсності першого посвідчення, виданого водіям-початківцям категорій С і D, до 3 років, щоб мати можливість застосувати до таких водіїв спеціальні заходи з метою підвищення безпеки дорожнього руху.
Держави-члени мають право обмежити зазначений у параграфі 2 строк адміністративної дійсності окремих посвідчень водія будь-якої категорії, якщо вважають за необхідне застосувати підвищену частоту медичних оглядів або інші спеціальні заходи, такі як обмеження для порушників правил дорожнього руху.
Держави-члени можуть обмежити зазначений у параграфі 2 строк адміністративної дійсності посвідчень водія, що належать особам, які проживають на їхній території і досягли 50-річного віку, щоб застосувати підвищену частоту медичних оглядів або інші спеціальні заходи, такі як курси перепідготовки. Цей скорочений строк адміністративної дійсності може бути застосовано лише після поновлення посвідчення водія.
4. Без обмеження національного кримінального і поліцейського права, після консультацій з Комісією держави-члени можуть застосовувати до видання посвідчень водія положення національних правил, пов'язаних з умовами, іншими ніж ті, на які покликаються в цій Директиві.
5. (a) Одній особі дозволено мати не більше одного посвідчення водія;
(b) Держава-член повинна відмовити кандидату у виданні посвідчення, якщо вона виявить, що він уже має посвідчення водія;
(c) Держави-члени повинні вжити необхідних заходів на виконання пункту (b). Необхідні заходи стосовно видання, заміни, поновлення або обміну посвідчення водія повинні мати на меті проведення разом з іншими державами-членами відповідних перевірок у тих випадках, коли існують достатні підстави підозрювати, що кандидат вже має інше посвідчення водія;
(d) Щоб полегшити перевірки на виконання пункту (b), держави-члени повинні використовувати мережу посвідчень водія ЄС з моменту введення її в дію.
Без обмеження статті 2, держава-член, що видає посвідчення, застосовує комплексну перевірку для забезпечення того, щоб особа задовольняла вимоги, установлені в параграфі 1 цієї статті, і застосовує національні положення про скасування або позбавлення права керувати транспортним засобом, якщо встановлено, що посвідчення було видано з порушенням вимог.