Механізм оповіщення
1. Компетентні органи держави-члена повинні повідомляти компетентні органи усіх інших держав-членів про фахівця, якому національні органи чи суди заборонили або якого вони відсторонили, навіть тимчасово, від здійснення на території такої держави-члена повністю чи частково такої професійної діяльності:
(a) доктора медичних наук та лікаря загальної практики, що мають підтвердження офіційної кваліфікації, зазначені в пунктах 5.1.1 та 5.1.4 додатка V;
(b) лікаря-спеціаліста, що має звання, зазначене в пункті 5.1.3 додатка V;
(c) медичної сестри/медичного брата загальної практики, що має підтвердження офіційної кваліфікації, зазначене в пункті 5.2.2 додатка V;
(d) лікаря-стоматолога, що має підтвердження офіційної кваліфікації, зазначене в пункті 5.3.2 додатка V;
(e) спеціалізованого лікаря-стоматолога, що має підтвердження офіційної кваліфікації, зазначене в пункті 5.3.3 додатка V;
(f) ветеринара-хірурга, що має підтвердження офіційної кваліфікації, зазначене в пункті 5.4.2 додатка V;
(g) акушера, що має підтвердження офіційної кваліфікації, зазначене в пункті 5.5.2 додатка V;
(h) фармацевта, що має підтвердження офіційної кваліфікації, зазначене в пункті 5.6.2 додатка V;
(i) власників сертифікатів, зазначених у пункті 2 додатка VII, що засвідчують проходження підготовки, яка задовольняє мінімальні вимоги, перераховані в статтях 24, 25, 31, 34, 35, 38, 40 чи 44 відповідно, але яка розпочалася раніше за референтні дати, вказані для кваліфікацій у пунктах 5.1.3, 5.1.4, 5.2.2, 5.3.2, 5.3.3, 5.4.2, 5.5.2, 5.6.2 додатка V;
(j) власників свідоцтв про набуті права, як зазначено в статтях 23, 27, 29, 33, 33a, 37, 43 та 43a;
(k) інших фахівців, які здійснюють діяльність, що впливає на безпеку пацієнтів, якщо такі фахівці здійснюють діяльність у межах професії, регульованої в такій державі-члені;
(l) фахівців, які здійснюють діяльність, пов’язану з освітою неповнолітніх, у тому числі з доглядом за дитиною та освітою дітей молодшого віку, якщо такі фахівці здійснюють діяльність у межах професії, регульованої в такій державі-члені.
2. Компетентні органи повинні надсилати інформацію, зазначену в параграфі 1, у вигляді оповіщення через IMI не пізніше ніж протягом трьох днів з дати ухвалення рішення про обмеження чи заборону повного чи часткового здійснення професійної діяльності відповідним фахівцем. Така інформація повинна обмежуватися такими даними:
(a) ідентифікаційними даними фахівця;
(b) відповідною професією;
(c) інформацією про національний орган чи суд, який ухвалив рішення про обмеження чи заборону;
(d) обсягом обмеження чи заборони; та
(e) періодом застосування обмеження чи заборони.
3. Компетентні органи відповідної держави-члена повинні не пізніше ніж протягом трьох днів з дати ухвалення судового рішення повідомити компетентним органам усіх інших держав-членів за допомогою оповіщення через IMI ідентифікаційні дані фахівців, які подали заявку на визнання кваліфікації відповідно до цієї Директиви та які, як було встановлено судом, використали для цього підроблені підтвердження професійної кваліфікації.
4. Опрацювання персональних даних для цілей обміну інформацією, зазначеною в параграфах 1 та 3, необхідно здійснювати згідно з директивами 95/46/ЄС та 2002/58/ЄС. Комісія повинна здійснювати опрацювання персональних даних відповідно до Регламенту (ЄС) № 45/2001.
5. Необхідно невідкладно повідомляти компетентні органи всіх держав-членів про закінчення строку дії обмеження чи заборони, зазначених у параграфі 1. Для цієї цілі компетентний орган держави-члена, який надає інформацію відповідно до параграфа 1, також повинен вказувати дату закінчення строку дії, а також будь-які подальші зміни стосовно такої дати.
6. Держави-члени повинні перебачити, щоб фахівці, щодо яких іншим державам-членам надсилаються оповіщення, були поінформовані в письмовій формі стосовно рішень щодо оповіщень одночасно з надсиланням самого оповіщення, могли оскаржити такі рішення відповідно до національного права або подати заявку на коригування таких рішень та мали доступ до засобів правового захисту стосовно будь-якої шкоди, завданої внаслідок хибних оповіщень, надісланих іншим державам-членам, у таких випадках у рішенні про оповіщення повинно бути вказано, що фахівець може порушити проти нього провадження.
7. Опрацювання в IMI даних стосовно оповіщень можливе доти, доки вони будуть дійсними. Оповіщення необхідно видалити протягом трьох днів з дати ухвалення рішення про відкликання чи з дати закінчення строку дії заборони чи обмеження, зазначених у параграфі 1.
8. Комісія повинна ухвалити імплементаційні акти щодо застосування механізму оповіщення. Такі імплементаційні акти повинні містити положення щодо органів, уповноважених надсилати чи отримувати оповіщення, та щодо відкликання й скасування оповіщень, а також заходів для забезпечення безпеки опрацювання. Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, зазначеної у статті 58(2).