Ст. 50

Чинна редакція від 07.09.2005 · Директива набрав чинності 20.10.2005

Розділ III. СВОБОДА ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ → Глава IV. Загальні положення щодо осідку

Документація та формальності

1. Якщо компетентні органи держави-члена ведення діяльності ухвалюють рішення щодо заявки на отримання дозволу здійснювати діяльність у межах відповідної регульованої професії на підставі цього розділу, такі органи можуть вимагати надання документів та сертифікатів, перерахованих у додатку VII.

Документи, зазначені в пункті 1(d), (e) та (f) додатка VII, повинні мати не більше трьох місяців від дати їх видачі станом на дату їх подання.

Держави-члени, органи та інші юридичні особи повинні гарантувати конфіденційність інформації, яку вони отримують.

2. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів держава-член ведення діяльності може вимагати від компетентних органів держави-члена підтвердження автентичності підтверджень офіційної кваліфікації та інших підтверджень, виданих у такій іншій державі-члені, а також, якщо застосовно, підтверджень того факту, що бенефіціар відповідає, у випадку професій, зазначених у главі III цього розділу, мінімальним умовам підготовки, встановленим відповідно у статтях 24, 25, 28, 31, 34, 35, 38, 40, 44 та 46.

3. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів, якщо підтвердження офіційної кваліфікації, як означено в статті 3(1)(c), було видане компетентним органом у державі-члені та включає підготовку, пройдену повністю чи частково в закладі, що має законний осідок на території іншої держави-члена, держава-член ведення діяльності має право перевіряти в компетентного органу в державі-члені видачі:

(a) чи курс підготовки в закладі, що здійснював підготовку, офіційно сертифікований закладом освіти, розміщеним у державі-члені видачі;

(b) чи видане підтвердження офіційної кваліфікації таке ж, як і підтвердження офіційної кваліфікації, яке було б видане, якби курс був пройдений повністю в державі-члені видачі; та

(c) чи підтвердження офіційної кваліфікації надає ті самі професійні права на території держави-члена видачі.

3a. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів держава-член ведення діяльності може вимагати від компетентних органів держави-члена підтвердження того факту, що заявника не було відсторонено від здійснення діяльності в межах відповідної професії або що йому не було заборонено здійснювати таку діяльність внаслідок серйозного професійного правопорушення чи обвинувального вироку за кримінальний злочин, що стосується здійснення будь-якого з видів його професійної діяльності.

3b. Обмін інформацією між компетентними органами різних держав-членів відповідно до цієї статті необхідно здійснювати через IMI.

4. Якщо держава-член ведення діяльності вимагає від своїх громадян давати клятву чи робити заяву під присягою для отримання доступу до регульованої професії та якщо формулювання такої клятви чи заяви не можуть використовувати громадяни інших держав-членів, держава-член ведення діяльності повинна забезпечити змогу відповідних осіб використовувати належне еквівалентне формулювання.