Принцип безкоштовного надання послуг
1. Без обмеження спеціальних положень права Співтовариства, а також статей 6 та 7 цієї Директиви, держави-члени з жодних причин, пов’язаних із професійними кваліфікаціями, не повинні обмежувати безкоштовне надання послуг в іншій державі-члені:
(a) якщо надавач послуг має законний осідок у державі-члені з метою здійснення там діяльності в межах тієї самої професії (далі - «держава-член осідку») та
(b) у разі переміщення надавача послуг, якщо він здійснював діяльність у межах такої професії в одній чи в декількох державах-членах принаймні впродовж одного року за останні 10 років до надання послуг, якщо така професія не регульована в державі-члені осідку. Умову здійснення діяльності впродовж одного року не застосовують, якщо професія або освіта та підготовка, результатом якої є здобуття професії, регульовані.
2. Положення цього розділу застосовують лише у випадку переміщення надавача послуг на територію держави-члена ведення діяльності, щоб здійснювати на тимчасовій чи на нерегулярній основі діяльність у рамках професії, зазначеної в параграфі 1.
Тимчасовий та нерегулярний характер надання послуг оцінюють на основі конкретних випадків, зокрема з огляду на його тривалість, частоту, регулярність та безперервність.
3. У разі переміщення надавача послуг на нього поширюється дія професійних правил професійного, регуляторного чи адміністративного характеру, які безпосередньо пов’язані з професійними кваліфікаціями, зокрема з означенням професії, використанням звань та серйозними професійними порушеннями, що прямо та конкретно пов’язані з захистом та безпекою споживачів, а також дія дисциплінарних положень, застосовних у державі-члені ведення діяльності до фахівців, що здійснюють діяльність у межах тієї самої діяльності в такій державі-члені.