Загальні іспити на рівень підготовки
1. Для цілей цієї статті «загальний іспит на рівень підготовки» означає стандартизований кваліфікаційний іспит, доступний в усіх державах-членах, що беруть участь, та призначений для власників певної професійної кваліфікації. Складання такого іспиту в державі-члені надасть власнику певної професійної кваліфікації право здійснювати діяльність у межах відповідної професії в будь-якій відповідній державі-члені ведення діяльності на таких самих умовах, на яких це роблять власники професійних кваліфікацій, здобутих у такій державі-члені.
2. Загальний іспит на рівень підготовки повинен відповідати таким умовам:
(a) загальний іспит на рівень підготовки дає змогу більшій кількості фахівців переміщуватися між державами-членами;
(b) професія, до якої застосовується загальний іспит на рівень підготовки, є регульованою або освіта й підготовка, в результаті яких здобувається відповідна професія, є регульованими принаймні в третині держав-членів;
(c) загальний іспит на рівень підготовки був розроблений у прозорому належному процесі із залученням відповідних стейкхолдерів із держав-членів, де відповідна професія не регульована;
(d) загальний іспит на рівень підготовки дозволяє громадянам з будь-якої держави-члена брати участь в такому іспиті та в практичній організації таких іспитів у державах-членах без необхідності бути для цього членом професійної організації чи бути зареєстрованим у такій організації.
3. Представницькі професійні організації на рівні Союзу, а також національні професійні організації чи компетентні органи з принаймні третини держав-членів можуть подавати Комісії пропозиції щодо загальних іспитів на рівень підготовки, які відповідають умовам, встановленим у параграфі 2.
4. Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти згідно із статтею 57c для затвердження змісту загального іспиту на рівень підготовки та умов участі в іспиті й складання іспиту.
5. Держава-член повинна бути звільнена від зобов’язання організовувати на своїй території загальний іспит на рівень підготовки, зазначеного в параграфі 4, та від зобов’язання автоматично визнавати фахівців, які склали загальний іспит на рівень підготовки, за умови виконання однієї з таких умов:
(a) відповідна професія не регульована на її території;
(b) зміст загального іспиту на рівень підготовки не пом’якшить у достатній мірі серйозних ризиків для громадського здоров’я чи безпеки одержувачів послуг, які існують на її території;
(c) зміст загального іспиту на рівень підготовки значно знизить привабливість доступу до професії порівняно з національними вимогами.
6. Держави члени повинні упродовж шести місяців з дати набуття чинності делегованого акта, зазначеного в параграфі 4, інформувати Комісію та інші держави-члени про:
(a) наявні можливості для організації таких іспитів; або
(b) будь-яке застосування звільнення, зазначеного в параграфі 5, разом із обґрунтуванням виконаних умов, зазначених у вказаному параграфі. Комісія може упродовж трьох місяців подати запит про надання додаткових роз’яснень, якщо вважатиме, що держава-член не надала обґрунтування або надала недостатнє обґрунтування виконання однієї з таких умов. Така держава-член повинна дати відповідь упродовж трьох місяців з дати подання такого запиту.
Комісія може ухвалити імплементаційний акт для затвердження списку держав-членів, у яких будуть організовані загальні іспити на рівень підготовки, затверджені відповідно до параграфа 4, частоти їх проведення протягом календарного року та інших умов, необхідних для організації загальних іспитів на рівень підготовки у державах-членах.