Підготовка фармацевтів
1. Умовою допуску до підготовки фармацевта є наявність диплома, свідоцтва чи сертифіката, що надає в державі-члені доступ до відповідного навчання в університетах чи вищих інститутах, визнаних як такі, що мають еквівалентний рівень.
2. Підтвердження офіційної кваліфікації фармацевта повинне засвідчувати завершення підготовки тривалістю не менше п’яти років, що також може бути еквівалентно виражена в кредитах ЄКТС, яка охоплює принаймні:
(a) чотири роки теоретичної та практичної підготовки з повним навантаженням в університеті чи в вищому інституті, визнаному як такий, що має еквівалентний рівень, чи під наглядом університету;
(b) шестимісячне стажування в загальнодоступній аптеці чи в лікарні під наглядом фармацевтичного відділення такої лікарні під час або в кінці теоретичної та практичної підготовки.
Цикл підготовки, зазначений у цьому параграфі, повинен охоплювати принаймні програму, описану в пункті 5.6.1 додатка V. Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 57c стосовно внесення змін до списку, визначеного в пункті 5.6.1 додатка V, для адаптації його до науково-технічного прогресу, зокрема до змін у фармакологічній практиці.
Зміни, зазначені в другому підпараграфі, не передбачають внесення змін до наявних основних законодавчих принципів держав-членів стосовно структури професій з точки зору підготовки та умов доступу для фізичних осіб. Такі зміни повинні враховувати відповідальність держав-членів щодо організації освітніх систем, як визначено в статті 165(1) ДФЄС.
3. Підготовка для фармацевтів повинна забезпечувати здобуття відповідною особою таких знань і навичок:
(a) належних знань про лікарські засоби та речовини, які використовують у виробництві лікарських засобів;
(b) належних знань у галузі фармацевтичної технології та фізичного, хімічного, біологічного та мікробіологічного дослідження лікарських засобів;
(c) належних знань про метаболізм та вплив лікарських засобів, дію токсичних речовин та застосування лікарських засобів;
(d) належних знань для оцінювання наукових даних стосовно лікарських засобів, щоб мати змогу надавати належну інформацію на основі таких знань;
(e) належних знань правових та інших вимог, пов’язаних зі здійсненням фармацевтичної діяльності.