Підготовка ветеринарів-хірургів
1. Підготовка ветеринарів-хірургів повинна загалом охоплювати принаймні п’ять років теоретичного й практичного навчання з повним навантаженням, що може бути еквівалентно виражене в кредитах ЄКТС, в університеті чи в вищому інституті, що забезпечує підготовку, визнану як таку, що має еквівалентний рівень, чи під наглядом університету, та яке охоплює принаймні навчальну програму, зазначену в пункті 5.4.1 додатка V.
Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 57c стосовно внесення змін до списку, визначеного в пункті 5.4.1 додатка V, для адаптації його до науково-технічного прогресу.
Зміни, зазначені в другому підпараграфі, не передбачають внесення змін до наявних основних законодавчих принципів держав-членів стосовно структури професій з точки зору підготовки та умов доступу для фізичних осіб. Такі зміни повинні враховувати відповідальність держав-членів щодо організації освітніх систем, як визначено в статті 165(1) ДФЄС.
2. Умовою допуску до ветеринарної підготовки є наявність диплома, свідоцтва чи сертифіката, що дає його власнику право вступати для проходження відповідного навчання до університетів чи інститутах вищої освіти, які визнані державою-членом як такі, що мають еквівалентний рівень, для цілей відповідного навчання.
3. Підготовка ветеринарів-хірургів повинна забезпечувати здобуття відповідним фахівцем таких знань і навичок:
(a) належних знань з наук, що лежать в основі діяльності ветеринара-хірурга, та права Союзу, що стосується такої діяльності;
(b) належних знань структури організму, функцій, поведінки та фізіологічних потреб тварин, а також навичок та компетентностей, необхідних для їх розведення, годування, добробуту, розмноження й гігієни в цілому;
(c) клінічних, епідеміологічних та аналітичних навичок і компетентностей, необхідних для профілактики, діагностики та лікування захворювань тварин, включно з анестезією, хірургічною асептикою та безболісною смертю, окремо чи в групах, у тому числі спеціальні знання стосовно захворювань, які можуть передаватися людям;
(d) належних знань, навичок та компетентностей у профілактичній медицині, у тому числі компетентностей, пов’язаних з інформаційними запитами й сертифікацією;
(e) належних знань з гігієни й технології виробництва, виготовлення та введення в обіг кормів для тварин чи харчових продуктів тваринного походження, призначених для споживання людиною, зокрема знань та компетентностей, необхідних для того, щоб розуміти й вміти пояснювати належну практику в цьому контексті;
(f) знань, навичок та компетентностей, необхідних для відповідального й раціонального використання ветеринарних лікарських засобів для лікування тварин та для забезпечення безпеки харчового ланцюга й охорони довкілля.