Терміни та означення
1. Для цілей цієї Директиви застосовують такі терміни та означення:
(a) «регульована професія»: вид професійної діяльності чи група видів професійної діяльності, доступ до яких, здійснення яких чи один зі способів здійснення яких прямо чи опосередковано на підставі законодавчих, регуляторних чи адміністративних положень залежать від наявності спеціальних професійних кваліфікацій; зокрема, використання професійного звання, обмежене відповідно до законодавчих, регуляторних чи адміністративних положень власниками конкретної професійної кваліфікації, становить спосіб здійснення професійної діяльності. Якщо не застосовується перше речення цього означення, професію, зазначену в параграфі 2, вважають регульованою професією;
(b) «професійні кваліфікації»: кваліфікації, засвідчені підтвердженнями офіційних кваліфікацій, підтвердженнями компетентності, зазначеними у статті 11, пункті (a)(i), та/або професійним досвідом;
(c) «підтвердження офіційної кваліфікації»: дипломи, сертифікати та інші підтвердження, які засвідчують успішне завершення професійної підготовки, пройденої переважним чином у Співтоваристві, та які видані органом держави-члена, призначеним відповідно до законодавчих, регуляторних чи адміністративних положень такої держави-члена. Якщо не застосовується перше речення цього означення, підтвердження офіційної кваліфікації, зазначене в параграфі 3, вважають підтвердженням офіційної кваліфікації;
(d) «компетентний орган»: будь-який орган, спеціально уповноважений державою-членом видавати чи отримувати дипломи про підготовку та інші документи чи інформацію, а також отримувати заявки та ухвалювати рішення, зазначені в цій Директиві;
(e) «регульовані освіта та підготовка»: будь-яка підготовка, спеціально спрямована на здійснення діяльності в межах певної професії, яка складається з навчального курсу чи курсів, доповнених у відповідних випадках професійною підготовкою або випробувальною чи професійною практикою.
Структура та рівень професійної підготовки, випробувальної чи професійної практики повинні бути визначені в законах, підзаконних нормативно-правових актах та адміністративних положеннях відповідної держави-члена або повинні проходити перевірку та затвердження з боку органу, призначеного з такою ціллю;
(f) «професійний досвід»: фактичне законне здійснення діяльності в межах відповідної професії на умовах повної зайнятості чи еквівалентний період на умовах неповної зайнятості в державі-члені;
(g) «адаптаційний період»: здійснення діяльності в межах регульованої професії в державі-члені ведення діяльності під відповідальністю кваліфікованого представника такої професії, такий період практики під наглядом може супроводжуватися подальшою підготовкою. Такий період практики під наглядом підлягає оцінюванню. Детальні правила, що регулюють адаптаційний період та його оцінювання, а також статус мігранта під наглядом, повинен встановити компетентний органом держави-члена ведення діяльності.
Статус, який мають у державі-члені ведення діяльності особи, що проходять період практики під наглядом, зокрема стосовно права проживання, а також обов’язків, соціальних прав та допомоги, виплат та винагород, повинен бути визначений компетентними органами такої держави-члена згідно з застосовним правом Співтовариства;
(h) «кваліфікаційний іспит»: іспит на перевірку професійних знань, навичок та компетентностей заявника, який проводять чи визнають компетентні органи держави-члена ведення діяльності з метою оцінити здатність заявника здійснювати діяльність у межах регульованої професії в такій державі-члені.
Щоб дати дозвіл проводити такий іспит, компетентні органи повинні скласти список дисциплін, які, як визначено в результат порівняння освіти та підготовки, що вимагається в державі-члені ведення діяльності, та освіти й підготовки, здобутих заявником, не зазначені в дипломі чи іншому підтвердженні офіційної кваліфікації заявника.
Кваліфікаційний іспит повинен враховувати, що заявник є кваліфікованим фахівцем у державі-члені походження чи в державі-члені, з якої такий заявник прибув. Такий іспит повинен охоплювати дисципліни, обрані з такого списку, знання яких є обов’язковим для того, щоб мати змогу здійснювати діяльність у межах відповідної професії в державі-члені ведення діяльності. Іспит також може охоплювати перевірку знань професійних правил, застосовних до відповідної діяльності в державі-члені ведення діяльності.
Умови та порядок проведення кваліфікаційного іспиту та статус, який має в державі-члені ведення діяльності заявник, що бажає підготуватися до кваліфікаційного іспиту в такій державі-члені, визначають компетентні органи такої держави-члена;
(i) «керівник підприємства»: будь-яка особа, яка на підприємстві, що здійснює діяльність у межах відповідної галузі, обіймала:
(i) посаду керівника підприємства чи керівника філії підприємства; або
(ii) посаду заступника власника чи керівника підприємства, якщо така посада передбачає відповідальність, еквівалентну відповідальності власника чи керівника, яких представляє такий заступник; або
(iii) керівну посаду, що передбачає виконання обов’язків комерційного та/або технічного характеру та відповідальність за один чи декілька підрозділів такого підприємства.
(j) «професійне стажування»: без обмеження статті 46(4), період проходження професійної практики під наглядом, якщо така практика є умовою отримання доступу до регульованої професії, яка проходить під час або після здобуття освіти, результатом якої є отримання диплома;
(k) «європейська професійна карта»: електронний сертифікат, який підтверджує, що фахівець відповідає всіх необхідним умовам для надання послуг у державі-члені ведення діяльності на тимчасовій чи нерегулярній основі, або засвідчує визнання професійних кваліфікацій для осідку в державі-члені ведення діяльності;
(l) «навчання впродовж життя»: уся загальна освіта, професійно-технічна освіта й підготовка, неформальна освіта та інформальне навчання протягом усього життя, що сприяє підвищенню рівня знань, навичок та компетентностей, які можуть охоплювати знання норм професійної етики;
(m) «головні причини загального інтересу»: причини, визнані як такі в прецедентному праві Суду Європейського Союзу;
(n) «Європейська кредитна трансферно-накопичувальна система, або кредити ЄКТС»: кредитна система в рамках вищої освіти, яку використовують у Європейському просторі вищої освіти.
2. Професію, діяльність у межах якої здійснюють члени асоціацій чи організацій, перерахованих у додатку I, вважають регульованою професією.
Цілі асоціацій чи організацій, зазначених у першому підпараграфі, полягають зокрема в сприянні та підтриманні високих стандартів у відповідній професійній галузі. Для таких цілей їх визнає в спеціальній формі держава-член, а вони видають своїм членам підтвердження офіційних кваліфікацій, забезпечують дотримання своїми членами передбачених ними правил професійної поведінки та надають їм право використовувати звання чи його скорочену форму або користуватися статусом, що відповідає таким офіційним кваліфікаціям.
Кожного разу, коли держава-член надає визнання асоціації чи організації, що зазначені в першому підпараграфі, вона повинна повідомляти про це Комісію. Комісія повинна перевірити, чи дотримується така асоціація чи організація умов, передбачених у другому підпараграфі. Щоб ураховувати регуляторні зміни в державах-членах, Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 57c для оновлення додатка I, якщо виконані умови, передбачені в другому підпараграфі.
Якщо умови, передбачені в другому підпараграфі, не виконані, Комісія повинна ухвалити імплементаційний акт, щоб відхилити запит на оновлення додатка I.
3. Підтвердження офіційної кваліфікації, видане третьою країною, вважають підтвердженням офіційної кваліфікації, якщо власник має три роки професійного досвіду роботи за відповідною професією на території держави-члена, що визнала таке підтвердження офіційної кваліфікації відповідно до статті 2(2), за умови що такий досвід засвідчений такою державою-членом.