Спеціальна підготовка з загальної медичної практики
1. Умовою допуску до спеціальної підготовки з загальної медичної практики є засвідчення завершення програми базової медичної підготовки, зазначеної в статті 24(2), під час якої стажист здобув відповідні знання з базової медицини.
2. Тривалість спеціальної підготовки з загальної медичної практики, після проходження якої видали підтвердження офіційної кваліфікації до 01 січня 2006 року, повинна становити не менше двох років за умов повного навантаження. У випадку підтвердження офіційної кваліфікації, виданого після вказаної дати, тривалість підготовки повинна становити не менше трьох років за умов повного навантаження.
Якщо програма підготовки, зазначена в статті 24, складається з практичної підготовки, яку надає затверджена лікарня, що має відповідне медичне обладнання загального застосування та надає відповідні послуги або яку проходять у рамках затвердженої загальної медичної практики чи в затвердженому центрі первинної медико-санітарної допомоги, тривалість такої практичної підготовки, не більше одного року, може бути включена в тривалість, передбачену в першому підпараграфі, у випадку сертифікатів про підготовку, виданих 01 січня 2006 року чи пізніше.
Можливість, передбачена в другому підпараграфі, повинна бути доступною лише для держав-членів, у яких спеціальна підготовка з загальної медичної практики тривала два роки станом на 01 січня 2001 року.
3. Спеціальна підготовка з загальної медичної практики повинна проходити за умов повного навантаження під наглядом компетентних органів. Вона повинна бути більш практичною, ніж теоретичною.
Практичну підготовку необхідно здійснювати, з одного боку, протягом не менше шести місяців у затвердженій лікарні, що має відповідне обладнання й надає відповідні послуги, та, з іншого боку, протягом не менше шести місяців у рамках затвердженої загальної медичної практики чи в затвердженому центрі первинної медико-санітарної допомоги.
Практична підготовка повинна проходити із залученням інших закладів охорони здоров’я чи структур загальної медицини. Проте, без обмеження мінімальних періодів, встановлених у другому підпараграфі, практична підготовка може здійснюватися протягом не більше шести місяців в інших затверджених закладах чи структурах загальної медицини.
Така підготовка вимагає особистої участі стажиста в здійсненні професійної діяльності та виконанні обов’язків осіб, із якими він працює.
4. Держави-члени повинні зробити умовою видачі підтверджень офіційної кваліфікації в галузі загальної медичної практики наявність підтверджень офіційної кваліфікації в галузі базової медичної підготовки, зазначених у додатку V, в пункті 5.1.1.
5. Держави-члени можуть видавати підтвердження офіційної кваліфікації, зазначені в додатку V, пункті 5.1.4, лікарям, які не завершили підготовки, передбаченої в цій статті, але які завершили іншу додаткову підготовку, що засвідчено в підтвердженні офіційної кваліфікації, виданому компетентними органами в державі-члені. При цьому вони не можуть видавати підтвердження офіційної кваліфікації, якщо воно не засвідчує рівня знань, якісно еквівалентного рівню знань, здобутих у рамках підготовки, передбаченої в цій статті.
Держави-члени повинні визначити, між іншим , якою мірою вже пройдена додаткова підготовка й отриманий заявником професійний досвід можуть замінити підготовку, передбачену в цій статті.
Держави-члени можуть видавати підтвердження офіційної кваліфікації, зазначені в додатку V, пункті 5.1.4, лише якщо заявник отримав принаймні шестимісячний досвід у галузі загальної медичної практики чи в центрах первинної медико-санітарної допомоги зазначених у параграфі 3 типів.