Набуті права лікарів-спеціалістів
1. Держава-член ведення діяльності може вимагати надання підтверджень офіційної кваліфікації лікаря-спеціаліста, чия спеціалізована медична підготовка з неповним навантаженням регулювалася законодавчими, регуляторними чи адміністративними положеннями, чинними від 20 червня 1975 року, та які розпочали свою спеціалізовану підготовку не пізніше 31 грудня 1983 року, разом із сертифікатом, який підтверджує те, що вони ефективно й законно здійснювали відповідну діяльність протягом не менше трьох років поспіль за останні п’ять років до видачі сертифіката.
2. Кожна держава-член повинна визнавати кваліфікації лікаря-спеціаліста, присвоєні в Іспанії лікарям, що завершили спеціалізовану підготовку до 01 січня 1995 року, навіть якщо така підготовка не задовольняє мінімальних вимог до підготовки, передбачених у статті 25, якщо така кваліфікація супроводжується сертифікатом, виданим компетентними органами Іспанії, який засвідчує, що відповідна особа склала іспит на спеціальну професійну компетентність, що був проведений у контексті виняткових заходів стосовно визнання, встановлених у Королівському декреті 1497/99, для перевірки наявності у відповідної особи рівня знань та навичок, порівнянного з рівнем знань та навичок лікарів, що мають кваліфікацію лікаря-спеціаліста, визначену для Іспанії в додатку V, пунктах 5.1.2 та 5.1.3.
2a. Держави-члени повинні визнавати кваліфікації лікаря-спеціаліста, присвоєні в Італії й перераховані в пунктах 5.1.2 та 5.1.3 додатка V, у випадку лікарів, які розпочали спеціалізовану підготовку після 31 грудня 1983 року та до 01 січня 1991 року, незважаючи на те, що відповідна підготовка не задовольняє всіх вимог до підготовки, визначених у статті 25, якщо кваліфікація супроводжується сертифікатом, виданим компетентними органами Італії, який засвідчує, що відповідний лікар ефективно й законно здійснював в Італії в діяльність лікаря-спеціаліста у тій же галузі спеціалізації принаймні сім років поспіль за останні 10 років до видачі сертифіката.
3. Кожна держава-член, що скасувала свої законодавчі, регуляторні чи адміністративні положення стосовно видачі підтверджень офіційної кваліфікації лікаря-спеціаліста, зазначених у додатку V, пунктах 5.1.2 та 5.1.3, та яка ухвалила інструменти, що стосуються набутих прав, якими користуються її громадяни, повинна надавати громадянам інших держав-членів право користуватися перевагами, що їх надають такі інструменти, якщо такі підтвердження офіційної кваліфікації були видані до дати припинення видачі державою-членом ведення діяльності таких підтверджень відповідної кваліфікації.
Дати скасування таких положень визначені в додатку V, пункті 5.1.3.