Спеціалізована медична підготовка
1. Умовою допуску до спеціалізованої медичної підготовки є засвідчення завершення програми базової медичної підготовки, зазначеної в статті 24(2), під час якої стажист здобув відповідні знання з базової медицини.
2. Спеціалізована медична підготовка повинна складатися з теоретичної й практичної підготовки в університеті чи університетській лікарні або, у відповідних випадках, у закладі охорони здоров’я, затвердженому для такої цілі компетентними органами.
Держави-члени повинні забезпечити, щоб мінімальна тривалість курсів спеціалізованої медичної підготовки, зазначених у додатку V, пункті 5.1.3, була не меншою за тривалість, передбачену у вказаному пункті. Підготовка повинна проходити під наглядом компетентних органів. Вона повинна передбачати особисту участь стажиста з медичною спеціалізацією в здійсненні діяльності та виконанні обов’язків, пов’язаних із відповідними послугами.
3. Підготовка повинна надаватися на умовах повного навантаження у спеціальних закладах, визнаних компетентними органами. Вона повинна передбачати участь у всіх видах медичної діяльності відділення, у якому проходить підготовка, включно з чергуванням за викликом, таким чином, щоб стажист зі спеціалізацією присвячував усю свою професійну діяльність практичній і теоретичній підготовці протягом всього робочого тижня упродовж року відповідно до процедур, встановлених компетентними органами. Відповідно, за таку діяльність стажисти зі спеціалізацією повинні отримувати відповідну винагороду.
3a. Держави-члени можуть передбачити в національному законодавстві застосування часткових звільнень від частин курсів спеціалізованої медичної підготовки, перерахованих у пункті 5.1.3 додатка V, у конкретних випадках, за умови що така частина підготовки вже була пройдена в межах іншого курсу спеціалізованої підготовки, перерахованого в пункті 5.1.3 додатка V, за яким фахівець уже отримав професійну кваліфікацію в державі-члені. Держави-члени повинні забезпечити, щоб надане звільнення не перевищувало половини мінімальної тривалості відповідного курсу медичної підготовки.
Кожна держава-член повинна повідомити Комісію та інші держави-члени про відповідне національне законодавство, що стосується таких часткових звільнень.
4. Держави-члени повинні зробити умовою видачі підтверджень завершення спеціалізованої медичної підготовки наявність підтвердження завершення базової медичної підготовки, зазначених у додатку V, в пункті 5.1.1.
5. Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 57c стосовно адаптації мінімальної тривалості підготовки, зазначеної в пункті 5.1.3 додатка V, до науково-технічного прогресу.