Умови визнання
1. Якщо умовою доступу до регульованої професії чи здійснення діяльності в її межах у державі-члені ведення діяльності є наявність спеціальних професійних кваліфікацій, компетентний орган такої держави-члена повинен надавати заявникам дозвіл на доступ до такої професії та здійснення діяльності в її межах на таких самих умовах, які застосовують до громадян такої держави-члена, якщо вони мають підтвердження компетентності чи підтвердження офіційної кваліфікації, зазначені в статті 11, наявність яких необхідна в іншій державі-члені для отримання доступу до такої професії та здійснення діяльності в її межах на її території.
Підтвердження компетентності або підтвердження офіційної кваліфікації повинні бути видані в державі-члені компетентним органом, призначеним відповідно до законів, підзаконних нормативно-правових актів чи адміністративних положень такої держави-члена.
2. Доступ до професії та дозвіл на здійснення діяльності в її межах, як описано в параграфі 1, повинні також надаватися заявникам, які здійснювали діяльність у межах відповідної професії протягом одного року на умовах повної зайнятості або еквівалентного періоду на умовах неповної зайнятості за останні 10 років в іншій державі-члені, де така професія нерегульована, та які мають одне або декілька підтверджень компетентності чи підтверджень офіційної кваліфікації, виданих іншою державою-членом, у якій така професія нерегульована.
Підтвердження компетентності та підтвердження офіційної кваліфікації повинні відповідати таким умовам:
(a) вони видані в державі-члені компетентним органом, призначеним відповідно до законів, підзаконних нормативно-правових актів чи адміністративних положень такої держави-члена;
(b) вони засвідчують, що їх власник пройшов підготовку для здійснення діяльності в межах відповідної професії.
При цьому, якщо підтвердження офіційної кваліфікації, яким володіє заявник, засвідчує здобуття регульованої освіти та підготовки, вимога щодо одного року професійного досвіду, зазначена в першому підпараграфі, може не застосовуватися.
3. Держава-член ведення діяльності повинна приймати рівень, засвідчений відповідно до статті 11 державою-членом походження, а також сертифікат, яким держава-член походження засвідчує, що регульована освіта та підготовка чи професійно-технічна підготовка зі спеціальною структурою, зазначена в пункті (c)(ii) статті 11, еквівалентна рівню, передбаченому в пункті (c)(i) статті 11.
4. Як відступ від параграфів 1 та 2 цієї статті та від статті 14, компетентний орган держави-члена ведення діяльності може відмовити в доступі до професії та в дозволі здійснювати діяльність у межах такої професії власникам підтвердження компетентності, віднесеного до категорії, зазначеної в пункті (a) статті 11, якщо національна професійна кваліфікація, необхідна для здійснення діяльності в межах такої професії на території такої держави-члена, віднесена до категорії, зазначеної в пункті (e) статті 11.