Оцінювання концентрацій в атмосферному повітрі та норм осаду
1. Якість атмосферного повітря стосовно вмісту арсену, кадмію, нікелю та бензо(а)пірену оцінюється на всій території держав-членів.
2. Відповідно до критеріїв, зазначених у параграфі 7, вимірювання є обов’язковим у таких зонах:
(a) зони й агломерації, в яких рівні перебувають між верхнім і нижнім порогом оцінювання,
і
(b) інші зони й агломерації, в яких рівні перевищують верхній поріг оцінювання.
Передбачені вимірювання можуть доповнюватися методиками моделювання для забезпечення належного рівня інформації щодо якості атмосферного повітря.
3. Комбінація вимірювань, включно з індикативними вимірюваннями, як зазначено у секції I додатка IV, і методики моделювання можуть використовуватися для оцінювання якості атмосферного повітря в зонах і агломераціях, в яких рівні за репрезентативний період перебувають між верхнім і нижнім порогами оцінювання, які мають бути визначені відповідно до секції II додатка II.
4. У зонах і агломераціях, в яких рівні забруднення перебувають нижче нижнього порога оцінювання, який має бути визначений відповідно до секції II додатка II, для оцінювання таких рівнів можна використовувати лише методики моделювання або об’єктивного оцінювання.
5. Якщо необхідно виміряти забрудники, вимірювання проводять на фіксованих ділянках на постійній основі або шляхом випадкового відбору проб. Кількість вимірювань повинна бути достатньою для визначення рівнів.
6. Верхні і нижні пороги оцінювання для арсену, кадмію, нікелю та бензо(а)пірену в атмосферному повітрі є такими, що встановлені у секції I додатка II. Для цілей цієї статті класифікація кожної зони чи агломерації повинна переглядатися принаймні кожні п’ять років відповідно до процедури, встановленої в секції II додатка II. Класифікація переглядається раніше у разі істотних змін у діяльності, що стосується концентрацій арсену, кадмію, нікелю та бензо(а)пірену в атмосферному повітрі.
7. Критерії для визначення розташування пунктів відбору проб при вимірюванні вмісту арсену, кадмію, нікелю та бензо(а)пірену в атмосферному повітрі для оцінювання відповідності цільовим значенням є такими, що зазначені в секціях I і II додатка III. Мінімальна кількість пунктів відбору проб для фіксованих вимірювань концентрацій кожного забрудника повинна бути такою, як встановлено в секції IV додатка III, і ці пункти повинні встановлюватися в кожній зоні чи агломерації, у межах якої необхідно здійснювати вимірювання, якщо фіксоване вимірювання є єдиним джерелом даних щодо концентрацій у межах відповідної зони.
8. Щоб оцінити вміст бензо(а)пірену в атмосферному повітрі, кожна держава-член повинна проводити моніторинг інших відповідних поліциклічних ароматичних вуглеводнів на обмеженій кількості ділянок вимірювання. Такі сполуки включають принаймні: бензо(а)антрацен, бензо(b)флуорантен, бензо(j)флуорантен, бензо(k)флуорантен, індено(1,2,3cd)пірен і дибенз(a,h)антрацен. Ділянки моніторингу зазначених поліциклічних ароматичних вуглеводнів розташовують разом з пунктами відбору проб бензо(a)пірену і обирають таким чином, щоб можна було визначити географічні зміни та довгострокові тенденції. Застосовуються секції I, II і III додатка III.
9. Незалежно від рівнів концентрації, один пункт фонового відбору проб встановлюється кожні 100000 км - 2 для індикативного вимірювання вмісту в атмосферному повітрі арсену, кадмію, нікелю, загального об’єму ртуті в газоподібному стані, бензо(a)пірену та інших поліциклічних ароматичних вуглеводнів, зазначених у параграфі 8, і загального осаду арсену, кадмію, ртуті, нікелю, бензо(a)пірену та інших поліциклічних ароматичних вуглеводнів, зазначених у параграфі 8. Кожна держава-член повинна встановити принаймні одну вимірювальну станцію. Проте, держави-члени, за згодою, і відповідно до настанов, які повинні бути розроблені відповідно до регуляторної процедури, зазначеної в статті 6(2), можуть встановити одну чи декілька спільних вимірювальних станцій, які охоплюватимуть сусідні зони в суміжних державах-членах, для досягнення необхідного просторового розподілення. Також рекомендовано здійснювати вимірювання твердих часток двовалентної ртуті та ртуті в газоподібному стані. У відповідних випадках, моніторинг координується за допомогою стратегії моніторингу та програми вимірювань забрудників Європейської програми моніторингу та оцінювання (ЕМЕР). Ділянки відбору проб зазначених забрудників обираються таким чином, щоб можна було визначити географічні зміни та довгострокові тенденції. Застосовуються секції I, II і III додатка III.
10. При оцінюванні регіональних моделей впливу на екосистеми може розглядатися можливість використання біоіндикаторів.
11. Для зон і агломерацій, у межах яких інформація з фіксованих вимірювальних станцій доповнюється інформацією з інших джерел, таких як кадастри шкідливих викидів, методи індикативного вимірювання та моделювання якості повітря, кількість фіксованих вимірювальних станцій, які повинні бути встановлені, і просторове розподілення інших методів повинні бути достатніми для встановлення концентрацій забрудників повітря відповідно до секції I додатка III і секції I додатка IV.
12. Цілі щодо якості даних встановлені в секції I додатка IV. Якщо для оцінювання використовуються моделі якості повітря, застосовується секція II додатка IV.
13. Еталонні методи відбору проб і аналізу арсену, кадмію, ртуті, нікелю та поліциклічних ароматичних вуглеводнів в атмосферному повітрі є такими, які встановлені у секціях I, II і III додатка V. Секція IV додатка V визначає еталонні методики вимірювання загального осаду арсену, кадмію, ртуті, нікелю та поліциклічних ароматичних вуглеводнів, а секція V додатка V стосується еталонних методик моделювання якості повітря, у разі їх доступності.
14. Дату, до якої держави-члени повинні повідомити Комісію про методи, які використовуються для попереднього оцінювання якості повітря відповідно до статті 11(1)(d) Директиви 96/62/ЄС, зазначено в статті 10 цієї Директиви.
15. Будь-які зміни, необхідні для адаптації положень цієї статті та секції II додатка II і додатків III, IV і V до науково-технічного прогресу, повинні ухвалюватися Комісією. Такі інструменти, призначені для внесення змін до несуттєвих елементів цієї Директиви, ухвалюють відповідно до регуляторної процедури з ретельним вивченням, згаданої у статті 6(3). Вони не можуть призводити до будь-яких прямих або непрямих змін у цільових значеннях.