Принципи тарифікації
1. Якщо за вторинне використання документів стягується плата, така плата не повинна перевищувати максимальної собівартості їх відтворення, надання і розповсюдження.
2. Дія параграфа 1 не поширюється:
(a) на органи публічного сектора, що зобов’язані отримувати дохід для покриття значної частини своїх витрат, пов’язаних із виконанням своїх публічних функцій;
(b) як виняток, на документи, щодо яких відповідний орган публічного сектора повинен отримувати достатній дохід для покриття значної частини витрат, пов’язаних із їх збиранням, виробленням, відтворенням та розповсюдженням. Такі вимоги повинні бути визначені законом або іншими зобов’язальними правилами, чинними у державі-члені. За відсутності таких правил ці вимоги визначаються відповідно до звичайної адміністративної практики у державі-члені;
(c) на бібліотеки, включаючи університетські бібліотеки, музеї та архіви.
3. У зазначених у пунктах (a) та (b) параграфа 2 випадках відповідні органи публічного сектора повинні розраховувати загальну суму плати відповідно до встановлених державами-членами об’єктивних, прозорих і таких, що можуть бути перевірені, критеріїв. Сукупний дохід цих органів від надання документів і дозволів на вторинне використання за відповідний звітний період не повинен перевищувати витрат на збирання, вироблення, відтворення і розповсюдження разом із розумним доходом від інвестицій. Плата повинна розраховуватися згідно з принципами бухгалтерського обліку, застосовними до відповідних органів публічного сектора.
4. Якщо плата стягується органами публічного сектора, зазначеними у пункті (c) параграфа 2, сукупний дохід від надання документів і дозволів на вторинне використання за відповідний звітний період не повинен перевищувати витрат на збирання, вироблення, відтворення і розповсюдження разом із розумним доходом від інвестицій. Плата повинна розраховуватися згідно з принципами бухгалтерського обліку, застосовними до відповідних органів публічного сектора.