Адресати
Цю Директиву адресовано державам-членам.
ДОДАТОК I
МІНІМАЛЬНІ ВИМОГИ ДО КВАЛІФІКАЦІЇ ТА НАВЧАННЯ
Секція 1: Перелік предметів
Знання, що мають бути враховані державами-членами під час запровадження початкової кваліфікації та періодичної підготовки водіїв, повинні включати в себе щонайменше усі предмети в цьому переліку. Водії-стажери повинні оволодіти необхідним рівнем знань і практичної підготовки, щоб безпечно керувати усіма транспортними засобами відповідної категорії посвідчення водія.
Мінімальний рівень кваліфікації повинен бути порівнянним принаймні з рівнем 2 Європейської рамки кваліфікацій, як передбачено в додатку II до Рекомендації Європейського Парламенту і Ради від 23 квітня 2008 року ( - 6).
1. Поглиблене навчання раціональному керуванню на засадах правил безпеки
Усі посвідчення
1.1. Мета: дізнатися про характеристики системи трансмісії для того, щоб якнайкраще користуватися нею:
криві зростання крутильного моменту, потужності та питомої витрати двигуна, зона оптимальної роботи на тахометрі, діаграми передатних чисел.
1.2. Мета: дізнатися про технічні характеристики та роботу засобів безпеки для кращого контролю над транспортним засобом, мінімізації зношення та пошкоджень і запобігання функціональним порушенням:
функціональні обмеження гальм і сповільнювача ходу, комбіноване використання гальм і сповільнювача, ефективне використання швидкості та передатного числа, використання інерції руху, прийоми сповільнення та гальмування на узвозах, дії у разі виходу з ладу, використання електронних і механічних засобів на кшталт електронної стабілізаційної системи (ESP), допоміжних систем аварійного гальмування (AEBS), антиблокувальної системи (ABS), систем контролю зчеплення (TCS), внутрішніх систем моніторингу автомобіля (IVMS) та інших схвалених для використання засобів допомоги водієві чи автоматизації.
1.3. Мета: здатність оптимізувати споживання палива:
оптимізація споживання палива шляхом застосування ноу-хау в частині пунктів 1.1 та 1.2, важливість передбачення транспортного потоку, належна дистанція до інших транспортних засобів і використання інерції руху транспортного засобу, стала швидкість, плавна манера керування і належний тиск повітря в шинах, знайомство з інтелектуальними транспортними системами, які поліпшують ефективність і допомагають у плануванні маршруту.
1.3а. Мета: здатність передбачати, оцінювати і реагувати на ризики дорожнього руху:
усвідомлювати і вміти адаптуватися до різних дорожніх, транспортних та погодних умов, передбачати наступні події; розуміти, як підготувати і спланувати поїздку за надзвичайних погодних умов; знати про використання пов’язаних засобів безпеки та розуміти, коли потрібно відкласти або скасувати поїздку внаслідок надзвичайних погодних умов; пристосовуватися до дорожніх ризиків, у тому числі небезпечної поведінки в транспортному потоці або недбалого керування (через користування електронними пристроями, споживання їжі, напоїв тощо); розпізнавати небезпечні ситуації та пристосовуватися до них, а також мати змогу упоратися зі стресом, що виникає внаслідок цього, зокрема пов’язаних із розміром і вагою транспортних засобів та вразливими учасниками дорожнього руху, такими як пішоходи, велосипедисти та користувачі самохідних двоколісних транспортних засобів;
ідентифікувати можливі небезпечні ситуації та правильно тлумачити, яким чином ці потенційно небезпечні ситуації можуть переходити в ситуації неминучого зіткнення, вибирати та вживати заходів, які збільшують резерв безпеки до такого рівня, коли ще можливо уникнути зіткнення у разі виникнення потенційно небезпечної ситуації.
Посвідчення C, C+E, C1, C1+E
1.4. Мета: уміння завантажувати транспортний засіб, належним чином враховуючи правила техніки безпеки та правильну експлуатацію транспортного засобу:
сили, що діють на транспортний засіб під час руху, використання передач трансмісії відповідно до завантаженості транспортного засобу і стану дорожнього покриття, використання систем автоматичної трансмісії, розрахунок вантажопідйомності автомобіля чи автопоїзда, розрахунок загального об’єму, розподіл вантажу, наслідки перевищення навантаги на вісь, стабільність і центр ваги, типи паковання та палет;
основні категорії вантажів, що потребують фіксації, способи кріплення та фіксації вантажу, використання страхувальних тросів, перевірка засобів фіксації, використання вантажно-розвантажувального обладнання, монтаж і демонтаж брезентових укриттів.
Посвідчення D+E, D1, D1+E
1.5. Мета: здатність забезпечити комфорт і безпеку пасажирів:
коригування поздовжнього й поперечного руху, спільне користування автошляхами, позиція на дорозі, плавне гальмування, особливості керування ТЗ зі збільшеними звисами, використання спеціальної інфраструктури (місць загального користування, виділених смуг), розв’язання суперечностей між безпекою руху та іншими функціями водія, взаємодія з пасажирами, особливості певних груп пасажирів (особи з інвалідністю, діти).
1.6. Мета: уміння завантажувати транспортний засіб, належним чином враховуючи правила техніки безпеки та правильну експлуатацію транспортного засобу:
сили, що діють на транспортний засіб під час руху, використання передач трансмісії відповідно до завантаженості транспортного засобу і стану дорожнього покриття, використання систем автоматичної трансмісії, розрахунок пасажиромісткості автомобіля чи автопоїзда, розподіл навантаги, наслідки перевищення навантаги на вісь, стабільність і центр ваги.
2. Застосування нормативних актів
Усі посвідчення
2.1. Мета: дізнатися про соціальне середовище дорожнього транспорту та правила, що його регулюють:
максимальна тривалість робочих інтервалів для транспортної галузі; принципи, застосування та наслідки Регламентів Європейського Парламенту і Ради (ЕС) № 561/2006 ( - 7) та (ЄС) № 165/2014 ( - 8); санкції за невикористання, неналежне використання тахографа та маніпуляції з тахографом; розуміння соціального середовища дорожнього транспорту: права і обов’язки водіїв щодо початкової кваліфікації та періодичної підготовки.
Посвідчення C, C+E, C1, C1+E
2.2. Мета: дізнатися про правила, що регулюють вантажні перевезення:
ліцензії на здійснення перевезень, документація, що має бути наявна у транспортному засобі, заборони на користування певними дорогами, платні дороги, зобов’язання за стандартними контрактами на перевезення вантажів, складання документації для транспортного договору, дозволи на міжнародні перевезення, зобов’язання за Конвенцією про Договір дорожнього перевезення вантажів, складання міжнародної транспортної накладної, перетин кордону, експедиційні агенції, спеціальні документи для супроводу вантажів.
Посвідчення D+E, D1, D1+E
2.3. Мета: дізнатися про правила, що регулюють пасажирські перевезення:
перевезення окремих груп пасажирів, засоби безпеки рейсових автобусів, паси безпеки, навантаження транспортного засобу.
3. Здоров’я, дорожня та екологічна безпека, сервіс, логістика
Усі посвідчення
3.1. Мета: щоб водії усвідомлювали небезпеки на дорогах та загрози нещасних випадів на роботі:
типи нещасних випадків у галузі автотранспортних перевезень, загальна статистика нещасних випадків, відсоток за участі вантажівок/автобусів, людські, матеріальні та фінансові наслідки.
3.2. Мета: здатність запобігати злочинності та нелегальній міграції:
загальна інформація, наслідки для водіїв, превентивні заходи, контрольний перелік, законодавство про відповідальність перевізників.
3.3. Мета: здатність запобігати фізичним ризикам:
принципи ергономіки; рухи і позиції, які наражають на ризик, фізична підготовка, спеціальні вправи, персональний захист.
3.4. Мета: усвідомлення важливості фізичних і розумових здібностей:
засади здорового і збалансованого харчування, вплив алкоголю, медикаментів та інших речовин, що можуть впливати на поведінку, симптоми, причини і наслідки втоми та стресу, фундаментальна роль базового циклу «робота/відпочинок».
3.5. Мета: здатність правильно діяти в надзвичайних ситуаціях:
поведінка в надзвичайних ситуаціях: оцінка ситуації, уникнення ускладнень у разі нещасного випадку, виклик допомоги, допомога постраждалим та надання першої домедичної допомоги, реагування у випадку пожежі, евакуація з кабіни вантажівки/пасажирського салону автобуса, убезпечення усіх пасажирів, реагування на агресію; базові принципи складання звіту про надзвичайну ситуацію.
3.6. Мета: здатність дотримуватися певних правил поведінки для підтримання іміджу компанії:
поведінка водія та імідж компанії: важливість стандартів водійського обслуговування для компанії, функції водія, люди, з якими взаємодіє водій, обслуговування транспортного засобу, організація роботи, комерційні та фінансові наслідки конфліктів.
Посвідчення C, C+E, C1, C1+E
3.7. Мета: дізнатися про економічне середовище автотранспортних вантажних перевезень та організацію ринку:
дорожній транспорт відносно інших видів транспорту (конкуренція, вантажовідправник), різні види дорожньо-транспортної діяльності (найманий транспорт або перевезення за винагороду, транспортування власним коштом, додаткові транспортні послуги), організація основних типів транспортних компаній та додаткових транспортних послуг, різні транспортні спеціалізації (дорожні цистерни, контейнери з контрольованою температурою, небезпечні вантажі, перевезення тварин тощо), зміни в галузі (диверсифікація надаваних послуг, залізнично-дорожні перевезення, субпідряд тощо).
Посвідчення D, D+E, D1, D1+E
3.8. Мета: дізнатися про економічне середовище дорожніх пасажирських перевезень та організацію ринку:
пасажирські перевезення автодорогами відносно інших видів перевезень (залізничний, приватний транспорт), різні види діяльності, пов’язаної з дорожніми пасажирськими перевезеннями, усвідомлення потреб осіб з інвалідністю, перетин кордону (міжнародний транспорт), організація основних типів компаній з перевезення пасажирів автодорогами.
Секція 2: Обов’язкова початкова кваліфікація, передбачена в статті 3(1)(a)
2.1. Варіант, що поєднує відвідування курсів та складання іспиту
Початкова кваліфікація повинна включати в себе викладання усіх предметів, перелічених у секції 1. Тривалість набуття початкової кваліфікації повинна становити 280 годин.
Кожен водій-стажер повинен від’їздити індивідуально принаймні 20 годин на транспортному засобі відповідної категорії, який відповідає мінімальним вимогам до автомобілів для іспитів, визначеним у Директиві 2006/126/ЄС.
Під час індивідуальних практичних занять водія-стажера повинен супроводжувати інструктор, працевлаштований затвердженим навчальним центром. Кожен водій-стажер може максимум вісім годин із 20 годин індивідуальної практики від’їздити на спеціальному покритті або висококласному симуляторі, щоб можна було оцінити покращення навичок раціонального керування на засадах правил безпеки, зокрема з огляду на особливості керування у різних дорожніх умовах та їх зміну залежно від атмосферних умов, часу доби, та здатність оптимізувати споживання палива.
Держави-члени можуть дозволити, щоб затверджений навчальний центр надавав частину навчання з використанням інструментів ІКТ, таких як електронне дистанційне навчання, забезпечуючи, щоб було збережено високу якість і ефективність навчання, та обираючи предмети, для яких ІКТ-інструменти може бути застосовано найбільш ефективно. Зокрема, держави-члени повинні вимагати надійної ідентифікації користувача та належних засобів контролю. Держави-члени можуть зараховувати спеціальне навчання, що його вимагають інші законодавчі акти Союзу, як частину цього навчання. Воно включає в себе навчання, що вимагається згідно з Директивою Європейського Парламенту і Ради 2008/68/ЄС ( - 9) стосовно транспортування небезпечних вантажів, навчання щодо дотримання потреб осіб з інвалідністю згідно з Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 181/2011 ( - 10) та навчання з перевезення тварин згідно з Регламентом Ради (ЕС) № 1/2005 ( - 11), але не обмежується ним.
Для водіїв, указаних у статті 5(5), тривалість набуття початкової кваліфікації повинна становити 70 годин, включно з п’ятьма годинами індивідуальної практики керування.
Наприкінці такого навчання компетентні органи держав-членів або призначена ними організація повинні провести з водієм усний або письмовий іспит. Такий іспит повинен містити принаймні по одному питанню на кожну мету в переліку предметів у секції 1.
2.2. Варіант, що передбачає складання іспиту
Компетентні органи держав-членів або призначена ними організація повинні організувати вказані вище теоретичні та практичні іспити, щоб перевірити, чи володіє водій-стажер на рівні, визначеному в секції 1, знаннями з усіх вказаних у ній предметів і цілей.
(a) Теоретичний іспит повинен складатися принаймні з двох частин:
(i) питання, у тому числі питання з кількома варіантами відповідей, питання, що потребують прямої відповіді, або комбінація обох;
(ii) аналіз конкретних випадків.
Мінімальна тривалість теоретичного іспиту повинна становити чотири години.
(b) Практичний іспит повинен складатися з двох частин:
(i) іспит з керування, призначений для оцінки навчання раціональному керуванню на засадах правил безпеки. Такий іспит повинен проходити, де це можливо, на дорогах за межами забудованих ділянок, на швидкісних шляхах і автомагістралях (або подібних) та на усіх видах міських автострад, що представляють різні типи труднощів, з якими може стикатися водій. Бажано, щоб такий іспит відбувався в умовах різної щільності транспортного потоку. Час перебування на дорозі повинен бути використаний оптимальним чином, щоб оцінити кандидата в усіх зонах дорожнього руху, які йому можуть трапитися. Мінімальна тривалість цього іспиту повинна становити 90 хвилин;
(ii) практичний іспит, що охоплює принаймні пункти 1.4, 1.5, 1.6, 3.2, 3.3 та 3.5.
Мінімальна тривалість такого іспиту повинна становити 30 хвилин.
Транспортний засіб, використовуваний для такого практичного іспиту, повинен відповідати мінімальним вимогам до автомобілів для іспитів, визначеним у Директиві 2006/126/ЄС.
Такий практичний іспит може бути доповнено третім іспитом з проведенням на спеціальному покритті або висококласному симуляторі, щоб можна було оцінити покращення навичок раціонального керування на засадах правил безпеки, зокрема з огляду на особливості керування в різних дорожніх умовах та їх зміну залежно від атмосферних умов та часу доби.
Тривалість такого додаткового іспиту не є фіксованою. Якщо водій проходить такий іспит, його тривалість може бути віднято від 90 хвилин іспиту з керування, зазначеного в (i), але така тривалість не має перевищувати 30 хвилин.
Для водіїв, указаних у статті 5(5), теоретичний іспит має бути обмежено вказаними в секції 1 предметами, які стосуються транспортних засобів, до яких застосовано нову початкову кваліфікацію. Однак, такі водії повинні проходити повний практичний іспит.
Секція 3: Прискорена початкова кваліфікація, передбачена статтею 3(2)
Прискорене отримання початкової кваліфікації повинне включати вивчення усіх предметів, перелічених у секції 1. Його тривалість повинна становити 140 годин.
Кожен водій-стажер повинен від’їздити індивідуально принаймні 10 годин на транспортному засобі відповідної категорії, який відповідає мінімальним вимогам до автомобілів для іспитів, визначеним у Директиві 2006/126/ЄС.
Під час індивідуальних практичних занять водія-стажера повинен супроводжувати інструктор, працевлаштований затвердженим навчальним центром. Кожен водій-стажер може максимум чотири години з 10 годин індивідуальної практики від’їздити на спеціальному покритті або висококласному симуляторі, щоб можна було оцінити покращення навичок раціонального керування на засадах правил безпеки, зокрема з огляду на особливості керування в різних дорожніх умовах та на зміну дорожніх умов залежно від атмосферних умов, часу доби, та здатність оптимізувати споживання палива.
Положення четвертого параграфа пункту 2.1 повинні також застосовуватися до прискореної початкової кваліфікації.
Для водіїв, указаних у статті 5(5), тривалість прискореного отримання початкової кваліфікації повинна становити 35 годин, включно з двома з половиною годинами індивідуальної практики.
Наприкінці такого навчання компетентні органи держав-членів або призначена ними організація повинні провести з водієм усний або письмовий іспит. Такий іспит повинен містити принаймні по одному питанню на кожну мету в переліку предметів у секції 1.
Секція 4: Обов’язкова періодична підготовка, передбачена пунктом (b) статті 3(1)
Обов’язкові курси періодичної підготовки повинні бути організовані затвердженим навчальним центром. Їхня тривалість має становити 35 годин кожні п’ять років, поділених на періоди принаймні по сім годин кожен, які, в свою чергу, можуть бути розділені на два послідовні дні. Якщо застосовують електронне дистанційне навчання, затверджений навчальний центр має забезпечити, щоб було збережено високу якість навчання, у тому числі обираючи предмети, для яких ІКТ-інструменти може бути застосовано найбільш ефективно. Зокрема, держави-члени мають вимагати надійної ідентифікації користувача та належних засобів контролю. Максимальна тривалість електронного дистанційного навчання не повинна перевищувати 12 годин. Принаймні один із періодів навчального курсу має охоплювати предмет, пов’язаний із безпекою дорожнього руху. Зміст навчання має враховувати освітні потреби, властиві транспортним операціям, здійснюваним водієм, та останні зміни у відповідному законодавстві та технологіях, і повинен, наскільки можливо, враховувати конкретні освітні потреби водія. Ці 35 годин мають охоплювати низку різних предметів, включно з повторним проходженням у тих випадках, де водій демонструє потребу в коригувальному навчанні.
Держави-члени можуть розглянути можливість зарахування спеціального навчання, уже пройденого на вимогу інших законодавчих актів Союзу, в один із визначених семигодинних періодів. Воно включає в себе навчання, що вимагається згідно з Директивою 2008/68/ЄС стосовно транспортування небезпечних вантажів, навчання з перевезення тварин згідно з Регламентом Ради (ЕС) № 1/2005 та, для пасажирських перевезень, навчання щодо дотримання потреб осіб з інвалідністю згідно з Регламентом (ЄС) № 181/2011, але не обмежується ним. Однак, держави-члени можуть вирішити, що пройдене спеціальне навчання на вимогу Директиви 2008/68/ЄС стосовно транспортування небезпечних вантажів буде зараховано за два семигодинні періоди, за умови, що це єдине інше навчання, включене в періодичну підготовку.
Секція 5: Затвердження початкової кваліфікації та періодичної підготовки
5.1. Навчальні центри, що беруть участь у наданні початкової кваліфікації та періодичної підготовки, повинні бути затверджені компетентними органами держав-членів. Затвердження може бути надано лише на підставі письмової заяви. До заяви має бути додано пакет документів, що включає:
5.1.1. прийнятну кваліфікаційну та навчальну програму, яка визначає перелік предметів для вивчення та встановлює запропонований план реалізації та методи навчання;
5.1.2. кваліфікації інструкторів та сфери їх діяльності;
5.1.3. інформацію про приміщення, де проводять курси, навчальні матеріали, доступні ресурси для практичної роботи та використовуваний автопарк;
5.1.4. умови участі в курсах (кількість учасників).
5.2. Компетентний орган повинен надати письмове затвердження за дотримання таких умов:
5.2.1. навчання має відбуватися у відповідності з супровідною документацією до заяви;
5.2.2. компетентний орган повинен мати право відряджати уповноважених осіб для допомоги в проведенні навчальних курсів затверджених центрів, та повинен мати право здійснювати моніторинг таких центрів стосовно використовуваних ресурсів і належного проведення навчальних курсів та іспитів;
5.2.3. затвердження може бути відкликано або призупинено, якщо умови для затвердження більше не виконують.
Затверджений центр повинен гарантувати, що його інструктори володіють ґрунтовними знаннями щодо найостанніших чинних норм і вимог до навчання. У рамках конкретної процедури відбору інструктори повинні надати сертифікати, що демонструють володіння як предметним матеріалом, так і навчальними методиками. Щодо практичної частини навчання, інструктори повинні надати свідоцтва досвіду роботи як професійних водіїв або подібного досвіду керування транспортними засобами, на кшталт свідоцтв інструкторів для важковагового вантажного транспорту.
Програма інструктажу повинна відповідати умовам затвердження та повинна містити предмети, перелічені у секції 1.
ДОДАТОК II
ВИМОГИ ДО ЗРАЗКА КВАЛІФІКАЦІЙНОЇ КАРТКИ ВОДІЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ
1. Фізичні характеристики картки повинні відповідати Стандартам ISO 7810 та 7816-1.
Методи перевірки фізичних характеристик картки для забезпечення відповідності міжнародним стандартам повинні відповідати Стандарту ISO 10373.
2. Картка має дві сторони:
сторона 1 містить:
(a) заголовок «Кваліфікаційна картка водія», надрукований великим шрифтом мовою або мовами держави-члена, що видає картку;
(b) назву держави-члена, що видає картку (необов’язково);
(c) розпізнавальний знак держави-члена, що видає картку, надрукований у негативі в синьому прямокутнику та оточений дванадцятьма жовтими зірками; розпізнавальні знаки повинні бути такими:
B
:
Бельгія
BG
:
Болгарія
CZ
:
Чеська Республіка
DK
:
Данія
D
:
Німеччина
EST
:
Естонія
GR
:
Греція
E
:
Іспанія
F
:
Франція
HR
:
Хорватія
IRL
:
Ірландія
I
:
Італія
CY
:
Кіпр
LV
:
Латвія
LT
:
Литва
L
:
Люксембург
H
:
Угорщина
M
:
Мальта
NL
:
Нідерланди
A
:
Австрія
PL
:
Польща
P
:
Португалія
RO
:
Румунія
SLO
:
Словенія
SK
:
Словаччина
FIN
:
Фінляндія
S
:
Швеція
UK
:
Сполучене Королівство;
(d) інформацію, що є індивідуальною для конкретної картки, пронумеровану таким чином:
1. прізвище володільця;
2. ім’я володільця;
3. дата та місце народження володільця;
4.
(a) дата видачі;
(b) дата завершення строку дії;
(c) найменування органу, що видав (може бути надруковано на стороні 2);
(d) номер, інший ніж номер посвідчення водія, для адміністративних цілей (необов’язково);
5.
(a) номер посвідчення водія;
(b) серійний номер;
6. фотографія володільця;
7. підпис володільця;
8. постійне місце проживання або поштова адреса володільця (необов’язково);
9. категорії транспортних засобів, для яких водій відповідає вимогам до початкової кваліфікації та періодичної підготовки;
(e) заголовок «зразок Європейського Союзу» мовою чи мовами держави-члена, що видає картку, та заголовок «Кваліфікаційна картка водія» іншими офіційними мовами Європейського Союзу, надруковані синім кольором, щоб створити тло картки
карта за квалификация на водача
(f) еталонні кольори:
- синій: Pantone Reflex Blue,
- жовтий: Pantone yellow;
сторона 2 містить:
(a)
9. категорії транспортних засобів, для яких водій відповідає вимогам до початкової кваліфікації та періодичної підготовки;
10. гармонізований код Союзу «95», передбачений додатком I до Директиви 2006/126/ЄС;
11. поле, відведене для можливого внесення державою-членом, що видає картку, важливих адміністративних відомостей або інформації, пов’язаної з безпекою дорожнього руху (необов’язково). Якщо ця інформація стосується одного з пунктів, визначених цим додатком, їй має передувати відповідний номер пункту;
(b) тлумачення нумерованих записів, наявних на сторонах 1 і 2 цієї картки (принаймні пунктів 1, 2, 3, 4(a), 4(b), 4(c), 5(a), 5(b) та 10).
Якщо держава-член бажає внести ці записи національною мовою, яка не є однією з таких мов: англійська, болгарська, голландська, грецька, данська, естонська, іспанська, італійська, латвійська, литовська, мальтійська, німецька, польська, португальська, румунська, словацька, словенська, угорська, фінська, французька, хорватська, чеська та шведська, - вона повинна скласти двомовну версію картки, використовуючи одну зі згаданих вище мов, без обмеження інших положень цього додатка.
3. Безпека, у тому числі захист даних
Різноманітні складові частини картки мають на меті виключити можливість будь-якої підробки чи виправлень та виявити будь-які спроби таких дій.
Держава-член повинна забезпечити, щоб рівень захисту картки був принаймні порівнянним із рівнем захисту посвідчення водія.
4. Окремі механізми
Після консультацій із Комісією держави-члени можуть додавати кольори або позначки, такі як штрих-код, національні символи та засоби захисту, без обмеження інших положень цього додатка.
У зв’язку з взаємним визнанням карток, штрих-код не може містити жодної інформації крім тієї, що розбірливо нанесена на кваліфікаційну картку водія або є необхідною для процесу видачі такої картки.
5. Перехідні положення
Кваліфікаційні картки водія, видані до 23 травня 2020 року, залишаються чинними до дати завершення їх строку дії.
ЗРАЗОК КВАЛІФІКАЦІЙНОЇ КАРТКИ ВОДІЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ
ДОДАТОК III
ТАБЛИЦЯ ВІДПОВІДНОСТІ ДЛЯ ПОКЛИКАНЬ НА ПЕВНІ КАТЕГОРІЇ ПОСВІДЧЕНЬ ВОДІЯ
У цій Директиві
У Директиві 2006/126/ЄС
C + E
CE
C1 + E
C1E
D + E
DE
D1 + E
D1E
__________
( - 1 ) Директива Європейського Парламенту і Ради 2006/126/ЄС від 20 грудня 2006 року про посвідчення водія (ОВ L 403, 30.12.2006 р., с. 18).
( - 2 ) Директива Ради 96/26/ЄС від 29 квітня 1996 року про допуск до професійної діяльності оператора дорожнього вантажного транспорту й оператора дорожнього пасажирського транспорту та про взаємне визнання дипломів, сертифікатів та інших посвідчень формальних кваліфікацій, призначених для заохочення цих операторів до реалізації їхнього права на свободу підприємницької діяльності в національних та міжнародних транспортних операціях (ОВ L 124, 23.05.1996, с. 1); Директива з останніми змінами, внесеними Директивою 98/76/ЄС (ОВ L 277, 14.10.1998 р., с. 17).
( - 3 ) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1072/2009 від 21 жовтня 2009 року про спільні правила доступу до ринку міжнародних вантажних автоперевезень (ОВ L 300, 14.11.2009 р., с. 72).
( - 4 ) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2016/679 від 27 квітня 2016 року про захист фізичних осіб у зв’язку з опрацюванням персональних даних і про вільний рух таких даних та про скасування Директиви 95/46/ЄС (Загальний регламент про захист даних) (ОВ L 119, 04.05.2016 р., с. 1).
( - 5 ) ОВ L 123, 12.05.2016 р., с. 1.
( - 6 ) Рекомендація Європейського Парламенту і Ради від 23 квітня 2008 року про запровадження Європейської рамки кваліфікацій для навчання впродовж життя (ОВ С 111, 06.05.2008 р., с. 1).
( - 7 ) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 561/2006 від 15 березня 2006 року про гармонізацію певного соціального законодавства стосовно дорожнього транспорту, про внесення змін до регламентів Ради (ЄЕС) № 3821/85 та (ЄС) № 2135/98, та про скасування Регламенту Ради (ЄЕС) № 3820/85 (ОВ L 102, 11.04.2006 р., с. 1).
( - 8 ) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 165/2014 від 4 лютого 2014 року про тахографи на дорожньому транспорті, про скасування Регламенту Ради (ЄЕС) № 3821/85 про реєструвальне обладнання на дорожньому транспорті та внесення змін до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 561/2006 про гармонізацію певного соціального законодавства стосовно дорожнього транспорту (ОВ L 60, 28.02.2014 р., с. 1).
( - 9 ) Директива Європейського Парламенту і Ради 2008/68/ЄС від 24 вересня 2008 року про внутрішні перевезення небезпечних вантажів (ОВ L 260, 30.09.2008 р., с. 13).
( - 10 ) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 181/2011 від 16 лютого 2011 року щодо прав пасажирів автобусів і рейсового транспорту, та про внесення змін до Регламенту (ЄС) № 2006/2004 (ОВ L 55, 28.02.2011 р., с. 1).
( - 11 ) Регламент Ради (ЄС) № 1/2005 від 22 грудня 2004 року про захист тварин під час транспортування та супутніх операцій та про внесення змін і доповнень до Директив 64/432/ЄЕС і 93/119/ЄС та до Регламенту (ЄС) № 1255/97 (ОВ L 3, 05.01.2005 р, с. 1).
{Джерело: Урядовий портал (Переклади актів acquis ЄС) https://www.kmu.gov.ua/. Оригінальний текст перекладу }
{Джерело: https://eur-lex.europa.eu/. Текст англійською мовою }