Внутрішньогрупові операції
1. Без обмеження секторальних правил додатковий нагляд за внутрішньогруповими операціями регульованих суб’єктів у складі фінансового конгломерату здійснюють згідно з правилами, встановленими у статті 9(2)-(4), у секції 3 цієї глави та в додатку II.
2. Держави-члени повинні вимагати від регульованих суб’єктів або фінансових холдингових компаній змішаного типу звітувати координатору регулярно та принаймні щорічно про всі значні внутрішньогрупові операції регульованих суб’єктів у складі фінансового конгломерату згідно з правилами, встановленими в цій статті та в додатку II. За відсутності визначення порогових значень, згаданих в останньому реченні першого параграфа додатка II, припускають, що внутрішньогрупова операція є значною, якщо її сума перевищує принаймні 5% від загальної суми вимог до достатності капіталу на рівні фінансового конгломерату.
Необхідну інформацію подає координатору регульований суб’єкт у розумінні статті 1, який очолює фінансовий конгломерат, або, якщо фінансовий конгломерат не очолює регульований суб’єкт у розумінні статті 1, фінансова холдингова компанія змішаного типу або регульований суб’єкт у складі фінансового конгломерату, ідентифікований координатором за результатами консультації з іншими відповідними компетентними органами та з фінансовим конгломератом.
Внутрішньогрупові операції підлягають наглядовому контролю з боку координатора.
3. До подальшого узгодження законодавства Союзу держави-члени можуть встановлювати кількісні ліміти та якісні вимоги, дозволяти своїм компетентним органам встановлювати кількісні ліміти чи якісні вимоги або ухвалювати інші наглядові заходи, які би сприяли досягненню цілей додаткового нагляду, стосовно внутрішньогрупових операцій регульованих суб’єктів у межах фінансового конгломерату.
4. Якщо фінансовий конгломерат очолює фінансова холдингова компанія змішаного типу, секторальні правила стосовно внутрішньогрупових операцій найважливішого фінансового сектора у фінансовому конгломераті застосовують до такого сектора в цілому, включно з фінансовою холдинговою компанією змішаного типу.
5. ЄНО повинен через Спільний комітет видати спільні настанови, які мають на меті конвергенцію наглядових практик стосовно застосування додаткового нагляду за внутрішньогруповими операціями, як передбачено в параграфах 1-4 цієї статті. Для уникнення дублювання такі настанови повинні забезпечити узгодження застосування наглядових інструментів, передбачених у цій статті, із застосуванням статті 245 Директиви 2009/138/ЄС. Вони повинні видати спеціальні спільні настанови щодо застосування параграфів 1-4 цієї статті до участі у фінансовому конгломераті у випадках, коли положення національного корпоративного права перешкоджають застосуванню статті 14(2) цієї Директиви.